Гігроцибе пуніцеяHygrocybe punicea

Гігроцибе пуніцея (Hygrocybe punicea) найбільша з червоних гігроцибе, яскравих «воскових» грибів старих луків. Латинське punicea означає «багряна, криваво-червона». Росте вона лише на давніх неудобрених луках і пасовищах, тому в Європі це вразливий вид, а її знахідка свідчить, що лука цінна.

Як упізнати гігроцибе пуніцею? Шапка зазвичай 3–10 см, зрідка до 15 см, спершу дзвоникова, потім опукла чи з широким горбком і врешті розпластана, з хвилястим краєм. Вона темна, криваво-червона, тьмяніша за гігроцибе багряну, часто з вузьким жовтуватим краєм, у вологу погоду жирна чи слизька. З віком шапка блякне плямами, переважно від центру, до жовтувато-бежевої. Пластинки товсті, воскові, рідкі, вузько прирослі, жовті, помаранчеві чи червонуваті. Ніжка 5–12 см заввишки й 1–2 см завтовшки, міцна, суха, грубо волокниста й поздовжньо смугаста, жовта з червоним нальотом угорі, помаранчева нижче й біла в основі. Споровий порошок білий. Гриб ніколи не чорніє.

Де росте гігроцибе пуніцея? На старих луках і пасовищах із короткою травою, куди не вносили добрив, на давніх газонах і цвинтарях, у горах на кислих ґрунтах, часто серед мохів. Ці гриби, схоже, живуть у тісному зв'язку з рослинами чи мохами дернини, тож зникають після оранки, підсіву трав і добрив. З'являється в кінці літа й восени. В Україні дуже рідкісна: відомі поодинокі знахідки в Карпатах на Івано-Франківщині та в Лівобережному Лісостепу. До Червоної книги України не внесена, але в Європі має статус вразливого виду: за останнє століття тут зникло понад 90 % природних луків.

Чи їстівна гігроцибе пуніцея? Ми вважаємо її неїстівною. Деякі довідники називають її їстівною, але з Північної Америки є повідомлення про неприємні розлади травлення після неї. Деякі джерела ще й пишуть, що вона накопичує кадмій, хоча вимірювань ми не знайшли. До того ж це рідкісний вид, тому її не збирають, а фотографують і повідомляють про знахідку мікологам.

З чим її можна сплутати? Найчастіше з гігроцибе багряною, яка трапляється значно частіше. Вона менша, шапка 2–5 см, яскраво-червона, а ніжка гладенька, тонша й червона вгорі, не волокниста. Гігроцибе матово-червона ще менша, з сухою лускатою шапкою 1–3 см. Гігроцибе конічна має гострувато-конічну шапку і з віком чи від дотику повністю чорніє, а гігроцибе пуніцея не чорніє ніколи. Поза каталогом схожа Hygrocybe splendidissima: вона теж велика, але яскравіша, з сухою шапкою, що не блякне плямами, сплюснутою борознистою ніжкою і запахом меду, коли підсихає. Вибляклі старі гриби можна сплутати з Hygrocybe aurantiosplendens, меншою й дуже слизькою.