Гнойовик білий чи Гнойовик звичайний

Шапка спочатку видовжено-яйцеподібна, заввишки 5-15 см, шириною 3-5 см. З віком розкривається у дзвоникоподібну, потім розпростерту. Колір білий, з кремовим або жовтуватим центром, вкрита характерними відставленими лусочками — ніжними і пушистими. У старих плодових тіл краї пластинок стають рожевими, потім чорніють. У кінці гриб розпливається у чорну рідину (автоліз).

Шапка гнойовика звичайного невелика — від 1 до 5 сантиметрів заввишки, спершу яйцеподібно-овальна чи дзвоникувата, з віком розкривається й по краю розпливається на чорнильну рідину. Поверхня сіра, попелясто-сіра, нерідко вкрита дрібними білуватими лусочками чи борошнистим нальотом — рештками покривала. Замолоду шапка світліша, з дозріванням сіріє й чорніє від країв. Уся вона тонка, складчасто-смугаста.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки дуже густі, тонкі, вільні (не торкаються ніжки). Колір змінюється з віком: молоді — білі, далі рожевіють, потім чорніють у міру дозрівання спор. Споровий порошок чорний.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, дуже часті, спершу білуваті, потім швидко чорніють і розпливаються разом із краєм шапки на чорнильну рідину (автоліз). Споровий порошок чорний. Швидке самоперетравлення пластинок на чорнило — характерна риса всіх гнойовиків-чорнильників.

Ніжка 8-20 см заввишки, 0,5-2 см у товщину, циліндрична, тонка, біла, порожня всередині. Має рухоме кільце у середній або нижній частині — характерна ознака. Поверхня гладенька або з дрібним пушком.

Ніжка тонка, порожниста, біла чи білувато-сіра, заввишки до 10 сантиметрів, гладенька, нерідко з ледь потовщеною основою. Кільця зазвичай немає або лишається тільки слід від покривала. Вольви немає. Ніжка крихка й тонка, типова для дрібних гнойовиків.

м'якуш у молодих білий, м'який, ніжний. У старих швидко чорніє і розпливається (автоліз). На зрізі молодого — кольору не змінює.

М'якоть украй тонка, сірувата чи білувата, без особливого смаку. Через швидкий автоліз вона існує недовго: уже за кілька годин після зрілості плодове тіло розпливається. Саме тому в їжу годяться лише зовсім молоді нерозкриті екземпляри, та й ті кулінарної цінності майже не мають.

Слабкий приємний грибний запах. Смак ніжний, делікатний — у молодих гриби нагадують ніжний ом-лет.

Запах слабкий, невиразний, грибний чи трохи затхлий. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за сірою складчастою шапкою, що розпливається на чорнило, чорними пластинками та ростом на гної, компості й удобреному ґрунті.