Як відрізнити лакримарію багатослізну від іноцибе Патуйяра

Шапка 3–10 см, зрідка до 12 см. Спершу дзвоникова чи напівкуляста з підгорнутим краєм, потім опукла чи майже пласка, зазвичай із низьким широким горбком.

Поверхня суха, густо волокниста, повстиста чи дрібнолуската, волоконця йдуть від центру. Колір рудувато-бурий, вохристий чи жовто-бурий, у центрі темніший. По краю звисає світла пошарпана бахрома покривала, яка з віком стирається.

Шапка 3-10 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з широким горбком у центрі; з віком розгортається. Поверхня шовковисто-блискуча, з тонкими радіальними волокнами і врослими лусочками. Колір спочатку білуватий, кремовий або кольору слонової кістки; з віком і при дотику повільно червоніє — спочатку рожевіє, потім стає цегляно-карміновим або кориково-червоним. Найкраще червоніння помітно по краю шапки і у місцях механічних пошкоджень. Це — ключова діагностична ознака.

Пластинки прирослі, густі, спершу блідо-жовто-бурі, потім темно-бурі, плямисті й майже чорні, з білим краєм. У вологу погоду на краях виступають краплинки, вони чорніють від спор і лишають темні цятки. У молодих грибів пластинки прикриває павутинисте покривало.

Споровий порошок чорний чи чорно-бурий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки досить часті, з виїмчастим прикріпленням. У молодого гриба — білувато-рожевуваті, з віком — оливково-бурі до буро-цегляних. Споровий порошок оливково-бурий або тютюнового кольору — характерний для всього роду Inocybe.

Ніжка 5–12 см заввишки й 0,5–1,5 см завтовшки, вгорі білувата, донизу буріша, волокниста чи лускувата, порожниста й ламка.

Справжнього кільця немає: біля верху від покривала лишається волокниста кільцева зона, яка чорніє від спор, наче хтось обвів ніжку маркером.

Ніжка 3-10 см заввишки, 0,5-1,5 см у товщину, циліндрична або донизу злегка розширена. Колір білуватий до кремового, з рожевим або червонувато-цегляним відтінком (особливо у нижній частині). При дотику і з віком — червоніє, як і шапка. Поверхня поздовжньо-волокниста, без кільця. м'якуш ніжки щільний.

М'якоть тонка, білувата чи водянисто-бурувата, в основі ніжки буріша, на зрізі колір не змінює.

м'якуш товстий, білий; на зрізі повільно червоніє (не одразу: іноді лише через 30 хвилин і пізніше), особливо у нижній частині ніжки. Це — важлива діагностична ознака для відрізнення від більшості печериць, у яких м'якуш або не змінює кольору, або жовтіє (втім, деякі лісові печериці, як-от Agaricus silvaticus, теж червоніють, тому дивіться також на пластинки і споровий відбиток). Аромат і смак свіжого м'якуша приємні, фруктово-солодкуваті — і саме це додає підступності.

Запах невиразний.

солодко-фруктовий, з нотами стиглих груш або яблук — нетиповий для роду Inocybe, які зазвичай мають сперматичний або затхлий запах. Цей привабливий аромат + червоніюча біла шапка + сезон, коли збирають їстівні білі гриби — ідеальна пастка для збирача-початківця. ніколи не покладайтесь на запах при ідентифікації цього виду.