Хрящ-молочник липкий чи Хрящ-молочник звичайний

Шапка 4-10 см, спочатку опукла з підвернутим краєм, потім розпростерта і з прогнутим центром. Колір сірувато-оливковий, оливково-коричневий, з темнішими концентричними зонами або плямами. Поверхня дуже липка, слизька у вологу погоду — це найхарактерніша ознака. У суху погоду — лоснита, гладка. Край шапки рівний, у молодих злегка підвернутий.

Шапка 5–15 см, зрідка більша, м'ясиста. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі, а в старих грибів стає неглибокою лійкою з хвилястим краєм.

Колір свинцево-сірий з бузковим чи фіолетовим відтінком, у молодих часом з темнішими плямами. З віком шапка вицвітає до жовтуватої, тілесно-рожевої чи буруватої. Концентричні кола слабкі або їх немає зовсім. У вологу погоду поверхня дуже слизька, у суху гладенька й блискуча.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні. Колір білуватий до кремово-сірого, при пошкодженні виділяють біле молочко, місця пошкоджень сіріють або зеленіють. Споровий порошок кремовий.

Пластинки часті, тонкі, прирослі або трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони білуваті, згодом кремові й охристі, у старих бувають іржаві плямки.

Сік, що висихає на пластинках, лишає сіро-зелені чи синьо-зелені плямки. Це одна з найкращих ознак гладиша. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Ніжка 3-6 см заввишки, 1-1,5 см у товщину, циліндрична або злегка звужена донизу, у дорослих порожниста. Колір блідіший за шапку — сіро-оливковий або кремово-сірий. Поверхня також злегка липка у вологу погоду, без кільця і вольви.

Ніжка 4–8 см заввишки, у великих грибів до 12 см, і 2–3 см завтовшки. Вона циліндрична чи трохи потовщена донизу, слизька, того ж кольору, що й шапка, або світліша, з жовтуватим відтінком.

Усередині ніжка з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

М'якоть білувата до сірувато-зеленої, щільна, не водяниста. При пошкодженні рясно виділяє біле молочко, яке на повітрі поступово сіріє або зеленіє, а на пластинках залишає темно-сірі плями. На зрізі сама м'якоть теж поступово сіріє.

М'якоть біла чи кремувата, крихка, ніби сирна. На зламі виступає рясний білий сік: на повітрі він повільно жовтіє, а потім засихає сіро-зеленими крупинками. Смак соку спершу м'який, потім дуже пекучий і гіркий.

Запах слабкий, нейтральний, ледь смолистий. У старих екземплярів може з'являтись запах плісняви. Смак сирої м'якоті і молочка — дуже пекучий, гострий, перцевий. Сирим не пробувати.

Запах слабкий, у багатьох грибів його майже не чути. Іноді описують ледь фруктові чи трав'янисті нотки. Цим гладиш відрізняється від хрящ-молочника неїстівного, який підсихаючи сильно пахне сухою травою й паленим цукром.