Як відрізнити хрящ-молочник звивистий від хряща-молочника неїстівного

Шапка 5–10 см, зрідка до 15 см. Спершу опукла з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі й стає лійкою, часом з невеликим горбиком посередині. Край хвилястий, лопатевий, наче вигнутий.

Колір сірий, свинцево-сірий, лілувато-сірий, рожевувато-сірий чи буро-сірий, у старих грибів охристий або бежевий. Кільцеві зони ледь помітні або їх немає, іноді ближче до краю видно темніші кола. Поверхня гладенька, суха й матова, зрідка дрібно потріскана. У дощ шапка трохи липне, але слизькою не буває.

Шапка 6-15 (до 20) см — великий молочник. Спочатку опукла, потім розпростерта і з прогнутим центром, у дорослих часто з невеликим горбочком. Колір бежево-коричневий, тілесно-охряний, бурувато-сірий, з віком тьмяніє. Поверхня суха, тонко-зерниста або борошниста, без виражених концентричних зон.

Пластинки рідкі, як для молочника, товсті й ламкі, прирослі або трохи збігають на ніжку, часто хвилясті, біля ніжки іноді розгалужуються. Спершу вони кремові чи блідо-жовті, з віком вохристі.

На краях пластинок часто видно краплі білого молочка. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-кремовий до кремово-вохряного, з віком темнішає. При пошкодженні виділяють водянисте, прозоро-біле або сироваткове молочко в малій кількості — це особлива риса виду, не густе і не рясне.

Ніжка коротка й товста: 3–8 см заввишки, 1–3 см завтовшки. Циліндрична або звужена донизу, спершу щільна, потім порожниста, іноді з поздовжніми борозенками.

Колір як у шапки або світліший: білувато-кремовий, лілувато-сірий, біля основи часом з вохристими плямами. Кільця й піхви немає.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1-2,5 см у товщину, циліндрична або злегка звужена донизу, у дорослих порожниста. Колір як у шапки або трохи світліший — бежевий, тілесний. Поверхня суха, тонко-волокниста, без кільця і вольви.

М'якоть біла чи кремова, щільна, у шапці товста, на зламі колір не змінює. Молочко біле, рясне, на повітрі лишається білим. Смак м'якоті й молочка дуже пекучий, гіркуватий.

М'якоть блідо-кремова, водяниста, тонка для такого великого гриба, при підсиханні стає крихкою. Молочко водянисто-сироваткове, в малій кількості, на повітрі не змінює кольору. На зрізі м'якоть не темніє виразно.

Запах слабкий, фруктовий, трохи кислуватий. Різкого запаху любистку, як у хрящ-молочника неїстівного, чи кокосу, як у хрящ-молочника запашного, у серушки немає.

Дуже сильний характерний запах сухої трави, цикорію, паленого цукру або навіть кленового сиропу — особливо виразний при підсиханні. Це найхарактерніша діагностична ознака. Парадокс: запах привабливий, але це сигнал ризику, не «їстівності». Смак сирої м'якоті — гіркуватий з ледь пекучим присмаком.