Хрящ-молочник звичайний чи Хрящ-молочник оливково-чорний

Шапка 5–15 см, зрідка більша, м'ясиста. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі, а в старих грибів стає неглибокою лійкою з хвилястим краєм.

Колір свинцево-сірий з бузковим чи фіолетовим відтінком, у молодих часом з темнішими плямами. З віком шапка вицвітає до жовтуватої, тілесно-рожевої чи буруватої. Концентричні кола слабкі або їх немає зовсім. У вологу погоду поверхня дуже слизька, у суху гладенька й блискуча.

Шапка 6-15 (до 20) см — великий і м'ясистий молочник. Спочатку опукла з підвернутим пухнастим краєм, потім розпростерта і нарешті воронкоподібна з прогнутим центром. Колір темно-оливковий, оливково-чорний, бурувато-чорний, у молодих з жовто-зеленим відтінком, у старих майже чорний. Поверхня у вологу погоду сильно липка, слизька, у суху — лоснита, з концентричними темнішими зонами. Край шапки густо опушений у молодих.

Пластинки часті, тонкі, прирослі або трохи збігають на ніжку. У молодих грибів вони білуваті, згодом кремові й охристі, у старих бувають іржаві плямки.

Сік, що висихає на пластинках, лишає сіро-зелені чи синьо-зелені плямки. Це одна з найкращих ознак гладиша. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-жовтий до кремового, з віком набуває темно-оливкового відтінку. При пошкодженні темніють до бурого або чорного — це характерна реакція. Виділяють біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Ніжка 4–8 см заввишки, у великих грибів до 12 см, і 2–3 см завтовшки. Вона циліндрична чи трохи потовщена донизу, слизька, того ж кольору, що й шапка, або світліша, з жовтуватим відтінком.

Усередині ніжка з віком стає порожнистою. Кільця й піхви немає.

Ніжка 3-8 см заввишки, 1-3 см у товщину, циліндрична або потовщена донизу, щільна в молодих, у дорослих часто з порожнинами. Колір блідіший за шапку — оливково-жовтий до бруднувато-оливкового, часто з характерними темними «сцеробулами» (вдавленими ямочками). Поверхня також липка у вологу погоду, без кільця і вольви.

М'якоть біла чи кремувата, крихка, ніби сирна. На зламі виступає рясний білий сік: на повітрі він повільно жовтіє, а потім засихає сіро-зеленими крупинками. Смак соку спершу м'який, потім дуже пекучий і гіркий.

М'якоть білувата до жовтуватої, щільна, на зрізі поступово темніє до сіро-коричневого. При пошкодженні рясно виділяє біле молочко, яке на повітрі не змінює кольору, але залишає темні плями на тканинах гриба. Реакція з лугами (KOH) — фіолетово-чорна, що теж є діагностичною ознакою.

Запах слабкий, у багатьох грибів його майже не чути. Іноді описують ледь фруктові чи трав'янисті нотки. Цим гладиш відрізняється від хрящ-молочника неїстівного, який підсихаючи сильно пахне сухою травою й паленим цукром.

Запах слабкий, нейтральний, ледь смолистий. Старі екземпляри можуть пахнути брудно, землисто. Смак сирої м'якоті і молочка — дуже пекучий, гіркий, гострий. Сирим не пробувати.