Підгруздок чорний чи Хрящ-молочник оливково-чорний

Шапка 5–15 см, зрідка до 20. Спершу вона опукла, потім розпластується, у центрі з'являється ямка, а в старих грибів шапка стає майже лійкою.

Молода шапка брудно-біла чи сірувато-палева, потім сіро-бура й димчасто-коричнева, у старих грибів темно-бура до чорнуватої. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка й блискуча, край рівний, без рубчиків.

Шапка 6-15 (до 20) см — великий і м'ясистий молочник. Спочатку опукла з підвернутим пухнастим краєм, потім розпростерта і нарешті воронкоподібна з прогнутим центром. Колір темно-оливковий, оливково-чорний, бурувато-чорний, у молодих з жовто-зеленим відтінком, у старих майже чорний. Поверхня у вологу погоду сильно липка, слизька, у суху — лоснита, з концентричними темнішими зонами. Край шапки густо опушений у молодих.

Пластинки вузькі, різної довжини, з багатьма короткими, часом роздвоєні, прирослі до ніжки або трохи на неї збігають. Спершу вони білі, потім сіруваті, а там, де їх натиснули, темніють. Пластинки в підгруздків описують і як часті, і як рідкі, тож на цю ознаку краще не спиратися.

Відбиток спор білий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-жовтий до кремового, з віком набуває темно-оливкового відтінку. При пошкодженні темніють до бурого або чорного — це характерна реакція. Виділяють біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Ніжка 3–6 см заввишки, у великих грибів до 11 см, і 1–3 см завтовшки. Вона тверда, циліндрична, гладенька, того ж кольору, що й шапка, але світліша, а від дотику темніє. Біля основи ніжка часто масивна, ніби зморщена й зі складками.

Кільця, піхви й залишків покривала немає.

Ніжка 3-8 см заввишки, 1-3 см у товщину, циліндрична або потовщена донизу, щільна в молодих, у дорослих часто з порожнинами. Колір блідіший за шапку — оливково-жовтий до бруднувато-оливкового, часто з характерними темними «сцеробулами» (вдавленими ямочками). Поверхня також липка у вологу погоду, без кільця і вольви.

М'якоть біла, щільна й тверда. На зламі вона повільно, протягом пів години, ледь рожевіє, а потім стає блідою, димчасто-сірою, але не чорною, як у підгруздка чорніючого. Молочного соку немає. Смак м'який, солодкуватий, часом трохи гострий.

М'якоть білувата до жовтуватої, щільна, на зрізі поступово темніє до сіро-коричневого. При пошкодженні рясно виділяє біле молочко, яке на повітрі не змінює кольору, але залишає темні плями на тканинах гриба. Реакція з лугами (KOH) — фіолетово-чорна, що теж є діагностичною ознакою.

Запах помітний і своєрідний: затхлий, як від старої порожньої винної бочки, а дехто описує його як запах плісняви. Саме за нього гриб отримав англійську назву winecork brittlegill.

Запах слабкий, нейтральний, ледь смолистий. Старі екземпляри можуть пахнути брудно, землисто. Смак сирої м'якоті і молочка — дуже пекучий, гіркий, гострий. Сирим не пробувати.