Лепіста перевернута чи Лисичка несправжня

Шапка 4–10 см, зрідка більша. У молодого гриба вона опукла з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі й стає лійкою, а край часто хвилястий, з «носиками». Пізньої осені шапки бувають приземкуваті, майже без ямки.

Колір рудий, помаранчево-бурий, цеглистий чи червонувато-коричневий, у деяких грибів блідіший, жовтуватий. Поверхня гладенька: у грибів з хвойних лісів блискуча, у грибів з листяних матова й шовковиста. Висихаючи, шапка світлішає до палевої, а в старих грибів на ній з'являються темніші плями, і вона виглядає мармуровою.

Шапка 3-8 см у діаметрі, у молодого гриба випукла з підгорнутим краєм, з часом стає лійкоподібною з тонким хвилястим краєм. Колір яскраво-помаранчевий, цеглавий, у молодого гриба інтенсивніший (помаранчевий до помаранчево-червоного), у старого — світліший до жовто-охристого. Поверхня шкірочки бархатисто-замшева, з ледь видимими дрібними лусочками, особливо у центрі. У вологу погоду — злегка матова, не липка.

Пластинки дуже часті, вузькі, з багатьма короткими пластиночками, і глибоко збігають на ніжку. Спершу вони білуваті чи кремові, згодом рудувато-кремові, у старих грибів буруваті, але завжди світліші за шапку. Пластинки не розгалужуються і легко відділяються від м'якоті.

Відбиток спор білий чи кремовий, часом із ледь рожевим відтінком. Бурий відбиток означає, що це не лепіста, а, наприклад, свинуха.

Пластинчастий гіменофор — справжні часті пластинки (не гіменофорні складки, як у справжньої лисички). Пластинки тонкі, низхідні по ніжці, багато разів роздвоюються, але поперечних перетинок, як у справжньої лисички, не мають. Колір помаранчево-жовтий, у тон з шапкою. Споровий порошок білий до блідо-жовтого. Принципова ознака для відрізнення від справжньої лисички: якщо є чіткі тонкі пластинки — це лисичка несправжня.

Ніжка 3–7 см заввишки й 0,5–1,5 см завтовшки, того ж кольору, що й шапка, але світліша. Вона пружна, трохи волокниста, з віком порожниста.

Основа ніжки вкрита білим пухнастим міцелієм, який скріплює хвою й підстилку в грудочку. Кільця, залишків покривала й піхви немає.

Ніжка 2-6 см заввишки, 0,5-1,2 см у товщину, циліндрична, часто вигнута, у нижній частині злегка потовщена. Колір помаранчево-жовтий, у тон з шапкою. Поверхня гладенька, без кільця. М'якуш ніжки м'який і тонкий, не такий щільний і пружний, як у справжньої лисички.

М'якоть тонка, особливо в шапці, білувата чи блідо-кремова, на зламі колір не змінює, молочного соку немає. Смак невиразний, часом гіркуватий.

М'якуш тонкий, водянистий, жовто-кремовий, ламкий. На зрізі кольору не змінює. Без виражених запахів. У старого — кислуватий присмак.

Запах слабкий, солодкуватий чи трохи пряний, а в багатьох грибів його майже не чути. Розпізнавати лепісту за запахом не варто: отруйний двійник Paralepistopsis amoenolens пахне солодко й квітково, тільки сильніше.

Слабкий нейтральний грибний, без характерного фруктово-абрикосового аромату справжньої лисички. Це додаткова підказка, а не головна ознака: абрикосовий запах справжньої лисички слабкий, тож дивіться насамперед на пластинки.