Клітоцибе лійковидний чи Лепіста перевернута

Шапка 3-8 см у діаметрі, у молодого гриба випукла, з часом стає лійкоподібною з вираженим вгнутим центром і часто з невеликим тупим горбком у центральній впадині. Колір блідо-бежевий, світло-коричнюватий до рожевувато-вохристого, у молодого гриба трохи темніший, у зрілого — світліший, майже кремовий. Поверхня шовковисто-матова, гладенька. Шкірочка тонка.

Шапка 4–10 см, зрідка більша. У молодого гриба вона опукла з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі й стає лійкою, а край часто хвилястий, з «носиками». Пізньої осені шапки бувають приземкуваті, майже без ямки.

Колір рудий, помаранчево-бурий, цеглистий чи червонувато-коричневий, у деяких грибів блідіший, жовтуватий. Поверхня гладенька: у грибів з хвойних лісів блискуча, у грибів з листяних матова й шовковиста. Висихаючи, шапка світлішає до палевої, а в старих грибів на ній з'являються темніші плями, і вона виглядає мармуровою.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, сильно низхідні по ніжці. Колір білуватий до кремового, з віком — кремово-охристий. Споровий порошок білий до блідо-кремового.

Пластинки дуже часті, вузькі, з багатьма короткими пластиночками, і глибоко збігають на ніжку. Спершу вони білуваті чи кремові, згодом рудувато-кремові, у старих грибів буруваті, але завжди світліші за шапку. Пластинки не розгалужуються і легко відділяються від м'якоті.

Відбиток спор білий чи кремовий, часом із ледь рожевим відтінком. Бурий відбиток означає, що це не лепіста, а, наприклад, свинуха.

Ніжка 3-7 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична або донизу злегка потовщена. Колір білуватий або бежевий, блідіший за шапку чи в її тон, у нижній частині — з білим міцеліальним пушком. Поверхня гладенька або з тонкими поздовжніми волокнами. Без кільця.

Ніжка 3–7 см заввишки й 0,5–1,5 см завтовшки, того ж кольору, що й шапка, але світліша. Вона пружна, трохи волокниста, з віком порожниста.

Основа ніжки вкрита білим пухнастим міцелієм, який скріплює хвою й підстилку в грудочку. Кільця, залишків покривала й піхви немає.

М'якуш тонкий, білий до кремового, м'який, ламкий. На зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без особливостей.

М'якоть тонка, особливо в шапці, білувата чи блідо-кремова, на зламі колір не змінює, молочного соку немає. Смак невиразний, часом гіркуватий.

Слабкий, солодкуватий, часто з ноткою гіркого мигдалю, дехто чує в ньому свіже сіно. Буває, що запаху майже немає. Смак м'який, ніжний.

Запах слабкий, солодкуватий чи трохи пряний, а в багатьох грибів його майже не чути. Розпізнавати лепісту за запахом не варто: отруйний двійник Paralepistopsis amoenolens пахне солодко й квітково, тільки сильніше.