Лисичка бліда чи Лисичка сіра

Шапка лисички блідої сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібно-вгнутою з хвилястим, нерідко лопатевим краєм. Поверхня гладенька, суха, матова, у молодих грибів вкрита тонким білуватим борошнистим нальотом, що й дав видові назву; під нальотом колір блідо-жовтий, кремовий чи світло-вохристий, помітно світліший за яскраво-жовту звичайну лисичку.

Шапка лисички сірої невелика — від 1,5 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-увігнута, з віком розкривається у глибоку лійкоподібну форму, часто з порожниною, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерівним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення темне — від чорно-бурого та сіро-чорного у вологу погоду до попелясто-сірого й сіро-коричневого у суху. Темний колір та лійкоподібна форма роблять гриб схожим на маленький ріжок.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, товстими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що помітно збігають по ніжці. Колір їх блідо-жовтий чи кремовий, світліший, ніж у звичайної лисички. Споровий порошок блідо-жовтий чи кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість пластинок — родова ознака лисичок.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, товстими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що помітно збігають по ніжці. Колір їх темно-сірий чи попелясто-сірий, із сизим нальотом від спор. Споровий порошок білуватий чи кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість пластинок — родова ознака лисичок.

Ніжка щільна, суцільна (не порожниста), завдовжки від 3 до 7 сантиметрів, донизу звужена, плавно переходить у шапку без різкої межі. Колір її блідо-жовтий чи кремово-білий, у тон шапки. Поверхня гладенька. Кільця та вольви немає. Щільна суцільна м'якоть ніжки відрізняє лисичку від крихких пластинчастих грибів.

Ніжка коротка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, доволі тонка, нерідко порожниста й сполучена з порожниною шапки. Колір її сірий, у тон шапки чи трохи світліший, біля основи інколи з білуватим повстистим міцелієм. Поверхня гладенька чи ледь оксамитова. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у шапку без різкої межі.

М'якоть щільна, пружна, білувата чи блідо-жовта, на зрізі кольору майже не змінює або ледь рожевіє. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Завдяки щільній консистенції м'якоть добре тримає форму під час готування й не розкисає, а особливо цінується її фруктовий аромат.

М'якоть тонка, ламка, сірувата чи сіро-бура, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а особливо цінується у сушеному вигляді.

Запах приємний, фруктовий, із характерною ноткою сушених абрикос чи слив, як і в золотистої лисички. Цей аромат — одна з пізнавальних ознак роду. При визначенні також спираються на бліду нальотисту шапку, жилкоподібний гіменофор та щільну суцільну ніжку.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний, дещо слабший за виразний аромат золотистої лисички. Під час сушіння аромат посилюється й стає схожим на запах чорного ріжка. При визначенні спираються насамперед на темну лійкоподібну шапку, жилкоподібний сірий гіменофор та порожнисту ніжку.