Лисичка чорна чи Лисичка сіра

Плодове тіло воронкоподібне або трубчасте, 3–10 см заввишки і 2–6 см у діаметрі, без чіткого розмежування шапки і ніжки. Зовнішня (верхня) поверхня темно-сіра або чорнувато-бура, злегка лускувата. Край хвилястий або нерівно-лопатевий.

Шапка лисички сірої невелика — від 1,5 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-увігнута, з віком розкривається у глибоку лійкоподібну форму, часто з порожниною, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерівним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення темне — від чорно-бурого та сіро-чорного у вологу погоду до попелясто-сірого й сіро-коричневого у суху. Темний колір та лійкоподібна форма роблять гриб схожим на маленький ріжок.

Гіменофор на зовнішній поверхні плодового тіла — гладкий або злегка зморшкуватий, без справжніх пластинок або псевдопластинок. Забарвлення сіре або сизувате, пилуватий наліт від спор. Ця ознака відрізняє від гіменофору справжніх лисичок.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, товстими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що помітно збігають по ніжці. Колір їх темно-сірий чи попелясто-сірий, із сизим нальотом від спор. Споровий порошок білуватий чи кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість пластинок — родова ознака лисичок.

Ніжки у класичному сенсі немає — плодове тіло являє собою суцільний конус-трубку. Нижня частина звужена, порожниста всередині, вся конструкція наскрізно відкрита зверху донизу. Колір сіруватий або буро-чорний.

Ніжка коротка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, доволі тонка, нерідко порожниста й сполучена з порожниною шапки. Колір її сірий, у тон шапки чи трохи світліший, біля основи інколи з білуватим повстистим міцелієм. Поверхня гладенька чи ледь оксамитова. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у шапку без різкої межі.

М'якоть дуже тонка, крихка, сіра або чорнувата. Смак ніжний, приємний, злегка горіховий. При сушінні концентрується, набуваючи насиченого інтенсивного смаку, схожого на трюфель.

М'якоть тонка, ламка, сірувата чи сіро-бура, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а особливо цінується у сушеному вигляді.

Запах ненав'язливий, приємний, злегка квітково-лісовий у свіжих грибів. При сушінні аромат різко посилюється і набуває глибокого, землистого, трюфелеподібного характеру. Саме це робить сушену лисичку чорну цінним кулінарним інгредієнтом.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний, дещо слабший за виразний аромат золотистої лисички. Під час сушіння аромат посилюється й стає схожим на запах чорного ріжка. При визначенні спираються насамперед на темну лійкоподібну шапку, жилкоподібний сірий гіменофор та порожнисту ніжку.