Моховик оксамитовий чи Польський гриб

Шапка моховика оксамитового сягає від 3 до 8 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком стає опуклою та подушкоподібною. Поверхня суха, оксамитово-тонковолокниста, у молодих грибів вкрита характерним сизим восковим нальотом, ніби притрушена інеєм. Забарвлення темне — каштаново-буре, червонувато-коричневе чи темно-шоколадне; з віком наліт зникає, а на поверхні можуть з'являтися дрібні тріщинки, крізь які прозирає рожевувата м'якоть.

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опукло-плоскою. Колір каштаново-бурий, темно-каштановий, медово-бурий — насичений колір осінніх каштанів. У молодого темніший, у старого світліший. Поверхня гладенька, у вологу погоду помітно слизька (як у маслюка), у суху — суха матова. Шкірочка не знімається.

Гіменофор трубчастий. Трубочки доволі довгі, з відносно широкими кутастими порами, лимонно-жовтого чи золотисто-жовтого кольору, з віком оливково-жовті. При натисканні чи пошкодженні пори синіють, набуваючи синьо-зеленого відтінку. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапки. Споровий порошок оливково-бурий.

Трубчастий гіменофор — трубочки приросли до ніжки або трохи виїмчасто. Колір жовтуватий у молодого, з віком стає жовто-оливковим. Пори при натисканні слабо синіють — характерна риса виду. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, доволі струнка, нерідко звужена донизу. Колір її жовтуватий угорі та червонувато-рожевий чи буро-червоний донизу, з тонким червонуватим волокнистим рисунком. При натисканні поверхня може синіти чи буріти. Вольви та кільця немає. Червонуваті тони ніжки разом із темною нальотистою шапкою вирізняють цей вид.

Ніжка 5-10 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, товста, мʼясиста, циліндрична, часто у нижній частині потовщена. Колір жовто-бурий до жовто-охряного, у нижній частині рудуватий, з тонкими повздовжніми буруватими волокнами (не сіткою як у білого гриба — це принципова відмінність). На зрізі слабко синіє.

М'якоть блідо-жовта чи лимонна, під шкіркою шапки нерідко рожевувата, у ніжці жовто-червонувата. На зрізі та повітрі вона помітно, хоча й не дуже сильно, синіє, набуваючи синьо-зеленкуватого відтінку, а потім блякне. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні гриби.

М'якуш щільний, мʼясистий, білий до блідо-жовтого. На зрізі повільно і слабко синіє (за 1-2 хв, не дуже виразно), потім блідне. Запах і смак приємні грибні, з ноткою свіжих горіхів.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну оксамитову нальотисту шапку, жовті синіючі пори, червонувату ніжку та зв'язок із буком чи дубом.

Приємний насичений грибний з ноткою горіхів і вологого лісу.