Як відрізнити панеолус напівяйцеподібний від строфарії корончастої

Шапка 2–6 см, зрідка до 9 см. У молодого гриба яйцеподібна, потім як половинка яйця чи тупий конус, лише зрідка опукла. Край без рубчиків, нависає над пластинками, іноді з клаптиками покривала.

Колір білуватий, кремовий чи світло-глинястий, у центрі темніший, з віком блякне. У вологу погоду шапка липка, у суху гладенька й блискуча, часто зморшкувата або потріскана.

Шапка невелика: від 2 до 5 см у діаметрі, зрідка до 8 см. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла і врешті майже плоска, а в старих грибів край може загинатися догори.

Колір лимонно-жовтий, золотистий чи вохристий, у центрі трохи темніший. З віком і на сонці шапка блякне до блідо-жовтої. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка липка чи масляниста, але швидко висихає, а в старих чи пересохлих грибів може стати дрібнолускатою. По краю молодої шапки часто висять білі клаптики покривала.

Пластинки прирослі, густі й широкі. Спершу білуваті чи сіруваті, потім плямисті від чорних ділянок, наостанок чорні, з білуватим краєм.

Споровий порошок чорний.

Пластинки прирослі до ніжки, часті, між ними багато коротших. У молодого гриба вони світлі, бузково-сірі, потім фіолетово-сірі, а в старого темно-фіолетово-бурі, майже чорні. Край пластинок світліший і ніби злегка пухнастий. Саме за пластинками її найпростіше відрізнити від печериць: у тих пластинки вільні й у молодості рожеві.

Споровий порошок темний, фіолетово-бурий або майже чорний. Спори гладенькі, еліпсоподібні, приблизно 7–10 × 4–5,5 мкм.

Ніжка 6–15 см заввишки й 3–10 мм завтовшки, довга й тонка порівняно з шапкою, білувата чи кольору шапки, вгорі світліша й ніби припорошена, біля основи трохи потовщена, ламка, з порожниною.

Вище середини тонке біле кільце, яке згори чорніє від спор. Воно буває крихким і може відпасти, тож шукайте його на молодих грибах.

Ніжка коротка й міцна: від 2 до 6 см завдовжки і від 4 до 10 мм завтовшки. Вона біла, з віком іноді жовтіє, гладенька чи ледь волокниста. Усередині спершу щільна, згодом з порожниною. Біля основи часто видно білі нитки грибниці.

Кільце є головною прикметою виду. Воно плівчасте, біле, сидить у верхній половині ніжки і з віком не зникає. Зверху кільце вкрите дрібними рубчиками, а коли гриб дозріває, на нього осідають спори, і верхній бік темніє до фіолетово-бурого. Мішечка (вольви) біля основи немає.

М'якоть тонка, м'яка, білувата, у ніжці блідо-жовтувата й ламка, на зрізі колір не змінює.

М'якоть біла й щільна, у центрі шапки товща, ближче до краю тоншає. На зрізі й на зламі колір не змінюється. Смак м'який, без гіркоти.

Запах невиразний.

Запах слабкий, трохи редьковий, а часом майже непомітний. Борошняного запаху визначники для неї не описують: так пахне інша родичка, строфарія напівкуляста, що росте на гною. Тож за запахом строфарію корончасту не впізнати, і краще дивитися на пластинки та кільце.