Підтримати MycoNote →

MycoNote
Хочу знайти

Строфарія корончаста

Збирайте свою колекцію знахідок

Позначайте знайдені гриби й ті, які шукаєте, — і бачте, скільки видів уже знайшли.

Зареєструватися

Вже є акаунт? Увійти

Фото: s173 · CC BY 4.0 · джерело

ОтруйнийНа перевірці

Строфарія корончастаStropharia coronilla

Інші назви: Строфарія руда

Сезонтравень – листопад

Паспорт

Гіменофор
Пластинчастий
Колір шапки
Жовтий
Розмір
Малий (до 5 см)

Швидкі відповіді

Де шукати?

Коли з'являється?

Як впізнати? Три ознаки

Опис

Строфарія корончаста (Stropharia coronilla) є невеликим жовтим грибом луків, пасовищ і газонів, і збирати її не варто: більшість сучасних визначників вважає її отруйною, хоча отруйної речовини в ній досі не знайшли. Упізнати її можна за гладенькою жовтою шапкою, бузково-сірими пластинками й білою ніжкою з маленьким кільцем, яке зверху вкрите рубчиками. Через це кільце, схоже на корону, вид і назвали корончастим.

На відміну від більшості родичок, що живуть на трісці, соломі чи гною, ця строфарія росте просто в траві. Шукати її варто на відкритих сонячних місцях: на луках, пасовищах, узбіччях доріг, у садах і на міських газонах. Гриби трапляються поодинці або невеликими групами. В Україні її знаходили майже в усіх областях, найчастіше на степовому півдні та сході, на Харківщині й Київщині. Плодоносить з травня до листопада, найбільше у вересні й жовтні, а на півдні й у Криму трапляється навіть у грудні.

Чи можна її їсти? Ні. Старі радянські довідники зараховували строфарію корончасту до умовно їстівних, але сьогодні її їстівність вважають недоведеною. Описано одне отруєння: у 1970-х у США двоє людей з'їли суп із цих грибів і вже за годину мали сильний головний біль, нудоту, порушення координації та галюцинації. Гриби тоді визначили лише за зразками з того самого місця й за фото, а причину отруєння так і не встановили. Тож нехай вона залишається в траві.

Чи галюциногенна вона? Підтверджень цьому немає. Строфарії близькі родички псилоциб, тому про неї часто так пишуть, але жодне хімічне дослідження псилоцибіну в цьому виді не виявило. У великому аналізі європейських грибів 1985 року перевіряли і строфарії, і жодна не дала позитивного результату.

Найлегше сплутати її з печерицею луговою чи польовою, які ростуть на тих самих луках. У печериць пластинки вільні, не доростають до ніжки, і в молодості рожеві, а згодом шоколадні. У строфарії корончастої вони прирослі до ніжки й бузково-сірі, без жодного рожевого відтінку. Печериця польова до того ж набагато більша, пахне анісом і жовтіє від дотику.

Шапка

Шапка невелика: від 2 до 5 см у діаметрі, зрідка до 8 см. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла і врешті майже плоска, а в старих грибів край може загинатися догори.

Колір лимонно-жовтий, золотистий чи вохристий, у центрі трохи темніший. З віком і на сонці шапка блякне до блідо-жовтої. Поверхня гладенька, у вологу погоду злегка липка чи масляниста, але швидко висихає, а в старих чи пересохлих грибів може стати дрібнолускатою. По краю молодої шапки часто висять білі клаптики покривала.

Гіменофор

Пластинки прирослі до ніжки, часті, між ними багато коротших. У молодого гриба вони світлі, бузково-сірі, потім фіолетово-сірі, а в старого темно-фіолетово-бурі, майже чорні. Край пластинок світліший і ніби злегка пухнастий. Саме за пластинками її найпростіше відрізнити від печериць: у тих пластинки вільні й у молодості рожеві.

Споровий порошок темний, фіолетово-бурий або майже чорний. Спори гладенькі, еліпсоподібні, приблизно 7–10 × 4–5,5 мкм.

Ніжка

Ніжка коротка й міцна: від 2 до 6 см завдовжки і від 4 до 10 мм завтовшки. Вона біла, з віком іноді жовтіє, гладенька чи ледь волокниста. Усередині спершу щільна, згодом з порожниною. Біля основи часто видно білі нитки грибниці.

Кільце є головною прикметою виду. Воно плівчасте, біле, сидить у верхній половині ніжки і з віком не зникає. Зверху кільце вкрите дрібними рубчиками, а коли гриб дозріває, на нього осідають спори, і верхній бік темніє до фіолетово-бурого. Мішечка (вольви) біля основи немає.

М'якоть

М'якоть біла й щільна, у центрі шапки товща, ближче до краю тоншає. На зрізі й на зламі колір не змінюється. Смак м'який, без гіркоти.

Запах

Запах слабкий, трохи редьковий, а часом майже непомітний. Борошняного запаху визначники для неї не описують: так пахне інша родичка, строфарія напівкуляста, що росте на гною. Тож за запахом строфарію корончасту не впізнати, і краще дивитися на пластинки та кільце.

›Наукові синоніми (4)

Agaricus coronilla Bull., Geophila coronilla (Bull.) Quél., Stropharia obturata (Fr.) Quél., Psilocybe coronilla (Bull.) Noordel. (1995)

Як не сплутати

Двійники і порівняння

ОзнакаСтрофарія корончастаПечериця лугова
ГіменофорПластинчастийПластинчастий
Колір шапкиЖовтий, Блідо-жовтийБілий, Кремовий
ЗапахРедьковий, НейтральнийПриємний грибний, Анісовий
ЇстівністьОтруйнийЇстівний
Повне порівняння: Строфарія корончаста vs Печериця лугова →

Інші двійники

Порівняти з іншим грибом

Знахідки читачів · 0

Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.

Ваша знахідка

Строфарія корончастазмінити

…

Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.

Часті запитання

Строфарія корончаста їстівна чи отруйна?
Строфарія корончаста — отруйна. Перед вживанням обов'язково перевіряйте актуальну інформацію у достовірних джерелах та консультуйтесь з фахівцями.
Строфарія корончаста: трубчастий чи пластинчастий?
Гіменофор у строфарії корончастої — пластинчастий.
Яка шапка у строфарії корончастої?
Шапка невелика: від 2 до 5 см у діаметрі, зрідка до 8 см. У молодого гриба вона півкуляста, потім опукла і врешті майже плоска, а в старих грибів край може загинатися догори.
Яка ніжка у строфарії корончастої?
Ніжка коротка й міцна: від 2 до 6 см завдовжки і від 4 до 10 мм завтовшки. Вона біла, з віком іноді жовтіє, гладенька чи ледь волокниста. Усередині спершу щільна, згодом з порожниною. Біля основи часто видно білі нитки грибниці.
Який запах і смак у строфарії корончастої?
Запах слабкий, трохи редьковий, а часом майже непомітний. Борошняного запаху визначники для неї не описують: так пахне інша родичка, строфарія напівкуляста, що… Смак: м'який.
Де росте Строфарія корончаста?
Типові місця зростання: Луг, Поле.
У яких регіонах України трапляється Строфарія корончаста?
Вид зафіксовано у таких регіонах: Київська область, Харківська область, Донецька область, Луганська область, Херсонська область, Запорізька область, Миколаївська область, Одеська область, Дніпропетровська область, Полтавська область, Сумська область, Черкаська область, Вінницька область, Житомирська область, Хмельницька область, Волинська область, Івано-Франківська область, Автономна Республіка Крим.
Коли збирати Строфарія корончаста?
Гриб плодоносить у: Травень, Червень, Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
З чим можна сплутати Строфарія корончаста?
Строфарія корончаста можна переплутати з: Печериця лугова, Печериця польова. Уважно вивчайте відмінні ознаки — детальні порівняння наведені в розділі «Двійники».
Яка наукова назва строфарії корончастої?
Латинська назва — Stropharia coronilla. Належить до роду Stropharia, родина Strophariaceae.

Джерела

  • [1]Index Fungorum
  • [2]First Nature, Pat O'Reilly
  • [3]MushroomExpert.com, Michael Kuo
  • [4]GBIF
  • [5]iNaturalist Ukraine
  • [6]Wikipedia (English)
  • [7]Википедия (русская)
  • [8]Wikipedia (polska)
  • [9]MykoWeb, California Fungi: Stropharia coronilla
  • [10]MykoWeb, Toxic Fungi of Western North America: Stropharia coronilla
  • [11]Thomas H.W., Mitchel D.H., Rumack B.H. Poisoning from the mushroom Stropharia coronilla. J. Ark. Med. Soc., 1977, 73: 311–312, Thomas H.W., Mitchel D.H., Rumack B.H. (1977)
  • [12]Stijve T., Kuyper T.W. Occurrence of psilocybin in various higher fungi from several European countries. Planta Medica, 1985, 51: 385–387, Stijve T., Kuyper T.W. (1985)
  • [13]Prylutskyi O. et al. Reference-based checklist of gilled Agaricales from Ukraine. Biodiversity Data Journal, 2023, 11: e99101, Prylutskyi O. et al. (2023)
  • [14]Гриби України (gribi.net.ua): Строфарія корончаста
  • [15]Михаил Вишневский: Строфария увенчанная
  • [16]Via Gallica: les odeurs des strophaires