Печериця їстівна чи Печериця взута

Шапка 5-15 см у діаметрі, у молодого гриба щільно напівсферична до плоско-опуклої, край часто підгорнутий. Колір білий до кремового, у центрі іноді з блідо-буруватим відтінком. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Часто з частковим покривалом по краю у молодого — тонка плівкова облямівка.

Шапка печериці взутої сягає від 5 до 12 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком розкривається до опуклої та плоскої. Поверхня вкрита численними притиснутими волокнистими лусочками бурого, рудувато-коричневого кольору на світлішому тлі, особливо густими в центрі. Луската бура шапка надає грибові кремезного вигляду.

Пластинчастий гіменофор — пластинки вільні, часті. У молодого — блідо-рожеві до яскраво-рожевих, з віком стають темно-коричневими, шоколадно-чорнуватими. Споровий порошок темно-бурий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка 3-8 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, товста, мʼясиста, циліндрична, у нижній частині звужена. Колір білий. Характерна подвійна структура кільця: у верхній частині ніжки — два плівчасті кільця близько один до одного (звідси і назва bitorquis). Це діагностична риса виду.

Ніжка циліндрична, доволі товста, біла, заввишки від 4 до 9 сантиметрів. Її визначальна риса — щільне кільце, нижче якого ніжка вкрита поясками дрібних бурих лусочок, що нагадують натягнуту «панчоху» чи взуття, — звідси й назва. На зрізі м'якоть може ледь червоніти. Вольви біля основи немає.

М'якуш щільний, мʼясистий, білий, на зрізі повільно рожевіє до буруватого. Запах приємний грибний з ноткою свіжості. Смак мʼякий, схожий на магазинну печерицю.

М'якоть біла, доволі щільна, на зрізі повільно червоніє чи буріє, особливо в основі ніжки. Смак м'який, приємний, грибний, типовий для культурних печериць. Червоніння (а не яскраве пожовтіння) — корисна ознака, що відрізняє цей вид від отруйної печериці жовтошкірої.

Приємний грибний, схожий на запах свіжих магазинних шампіньйонів. Не пахне чорнилом або ліками (це би вказало на жовтошкіру печерицю).

Запах приємний, грибний, без різких нот. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а м'якоть на зрізі яскраво жовтіє, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.