Підберезник болотяний чи Підберезник чорний

Капелюшок до 20 см (зазвичай 5–10), у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір білий, кремовий, блідо-сіро-зеленуватий, з віком може набувати охряного відтінку. Поверхня матова, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається.

Шапка підберезника чорного сягає від 5 до 12 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з віком стає опуклою та подушкоподібною. Поверхня гладенька, суха або в дощ ледь слизька, матова. Забарвлення дуже темне — темно-буре, сіро-чорне чи майже чорне, що й дало грибові назву; край інколи світліший. Темна, майже чорна шапка надійно вирізняє цей вид з-поміж світліших березових підберезників.

Гіменофор трубчастий, вільний. Молодий — сірувато-білий, з віком темніє до сіро-коричневого. Пори дрібні, легко відділяються від м'якуша капелюшка. При натисканні злегка темніють.

Гіменофор трубчастий. Трубочки довгі, з дрібними округлими порами, у молодих грибів брудно-білі чи сіруваті, з віком набувають сіро-бурого відтінку. При натисканні пори можуть повільно темніти. Гіменофор легко відділяється від м'якоті шапки, що типово для болетових. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжка до 15 см заввишки, 1–2 см завтовшки, тонша і витягнутіша, ніж у класичного підберезника. Біла, з білими або кремовими лусочками — у дозрілих грибів лусочки інколи темніші. У основі може бути блідо-зеленувата.

Ніжка висока й струнка, заввишки від 6 до 15 сантиметрів, білувата чи сірувато-біла, по всій довжині вкрита темними — сіро-бурими до чорних — лусочками, що утворюють зернисто-сітчастий візерунок. Замолоду ніжка щільна, з віком стає волокнисто-жорсткою. Вольви та кільця немає. Поєднання темної шапки, лускатої ніжки та березового сусідства вирізняє цей вид.

М'якуш білий, у молодих грибів щільний, з віком стає дуже м'яким, ватним. На розрізі НЕ змінює кольору (або стає трохи рожевуватим в основі ніжки). При тепловій обробці сильно розм'якшується.

М'якоть біла, доволі щільна у молодих грибів, з віком м'якшає й стає водянистою. На зрізі майже не змінює кольору або ледь сіріє. Смак м'який, приємний, без гіркоти. Через схильність до розм'якання для столу обирають молоді міцні екземпляри.

Запах слабкий, приємно-грибний. Смак м'який, без гіркоти.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких чи неприємних нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на дуже темну шапку, лускату ніжку та незмінний зв'язок із березою.