Порхавка болотяна чи Порхавка чорніюча

Плодове тіло 3-5 см у діаметрі, сферичне до сплюснуто-сферичного, без виразної шапки і ніжки (як у всіх порхавок). Колір зовнішньої оболонки білуватий до кремового у молодого, з віком стає коричневим, бурим. Поверхня гладенька або з тонкими лусочками у старого.

Плодове тіло куляста або злегка приплюснута «куля» 3–6 см у поперечнику, без ніжки. Зовнішня поверхня молодого гриба гладенька, біла або кремова. У дозрілих відстає лусочками, оголюючи темну внутрішню стінку. У старих повністю темно-пурпурово-коричнева або майже чорна.

Гіменофора у звичному сенсі немає — спори утворюються всередині плодового тіла, у глебі. У молодого глеба щільно-біла, мармурова на розрізі. У зрілого — стає порошкуватою, темно-оливково-бурою. Спор-порошок темно-оливково-бурий.

Гіменіальний шар внутрішній — увесь внутрішній простір плодового тіла. У молодих — суцільна біла плотна тканина (глеба). У дозрілих перетворюється на порошкоподібну темну спорову масу. Спори оливково-коричневі, з тонкими хвостиками.

Ніжка відсутня або дуже коротка, ниткоподібна — плодове тіло прикріплене до субстрату через міцеліальну "шапочку".

Ніжки немає. Плодове тіло прикріплюється до ґрунту коротким міцелійним тяжем, який часто відривається — і дозрілі гриби можуть котитися вітром, розсіюючи спори через апікальний отвір.

У молодого — щільний, мармурово-білий, нагадує сирну м'якоть. На зрізі кольору не змінює. У зрілого — стає порошкуватим, з характерним темно-бурим спор-порошком. Запах слабкий грибний.

Глеба (внутрішня тканина) у молодих білий, пружний, з ніжною текстурою. У стадії дозрівання набирає жовто-сіруватого відтінку — у такій стадії гриб уже не їстівний. У старих перетворюється на сухий темний порошок (спорова маса).

Слабкий приємний грибний, без характерних ноток.

Запах слабкий, ледь грибний, у молодих — нагадує свіже білкове тісто. Смак м'який, нейтральний, у деяких екземплярах ледь горіховий.