Березова губка чи Чага

Плодове тіло копитоподібне або напівсферичне, бічно прикріплене до берези. Розмір 5-20 см у діаметрі, 3-8 см завтовшки. Поверхня гладка, блідо-кремова до тілесно-сірої або світло-бурої, часто з тонкою плівчастою кіркою, що з віком тріскається. Край плодового тіла рівний, заокруглений, у дорослих злегка підвернутий донизу.

Шапки в чаги немає. Те, що бачать на березі, це наріст 10–30 см, зрідка до 40 см, а іноді вузька смуга до метра завдовжки вздовж тріщини в стовбурі. Він неправильної форми, горбистий, проривається з-під кори і міцно сидить на дереві широкою основою.

Поверхня чорна, матова, суха й дуже тверда, розбита глибокими тріщинами на дрібні грані, наче вугілля чи обвуглена деревина. Чорний колір дає пігмент меланін. По краях, де наріст відходить від кори, часто проглядає іржаво-бура м'якоть.

Трубчастий гіменофор. Трубочки дрібні, 0,3-0,5 см заввишки, з округлими або овальними порами 3-5 на міліметр. Колір білий до кремового, при висиханні набуває жовтуватого або бурого відтінку. Не легко відділяється від м'якоті.

Нижньої поверхні з порами чи пластинками в наросту немає: це стерильна маса міцелію, і спор вона не утворює.

Справжнє плодове тіло з'являється, коли дерево чи його частина вже загинули, часто з протилежного боку стовбура. Воно розростається під корою тонкою кіркою на 0,5–1 м, спершу білуватою, потім бурою, з трубочками. Згодом кора тріскається й оголює бурий шар пор. Бачать його рідко.

Ніжки немає або вона дуже коротка і прирослена до дерева. Плодове тіло прикріплюється до кори берези бічною поверхнею через бугристий нарост.

Ніжки немає. Наріст виростає просто зі стовбура, найчастіше з місця старої рани чи зламаної гілки, і зрощений з деревиною так міцно, що відокремити його можна лише сокирою.

М'якоть молодих плодових тіл біла, пружна, м'ясиста, м'яка на дотик, з характерним «зефірним» бочком. З віком стає пробкоподібною, твердою, легкою. Висохла м'якоть схожа на корок — її історично використовували для правлення бритв, для збереження вугілля при перенесенні, для закріплення хірургічних інструментів.

Усередині чага щільна, коркова й дерев'яниста. Колір іржаво-бурий, ближче до деревини жовтувато-помаранчевий, часто з білими прожилками. Саме ця яскрава середина відрізняє чагу від інших чорних наростів на березі. На зламі колір не змінюється.

Запах слабкий, грибний, у свіжих екземплярів ледь приємний з кислуватою ноткою. Смак м'якоті — гірко-в'яжучий, неприємний, з присмаком хіни. Це одна з причин, чому гриб неїстівний.

Виразного запаху в чаги немає, і в описах виду його не наводять. Розпізнавати її варто за виглядом: чорна потріскана поверхня й іржаво-жовта середина на живій березі.