Дощовик гігантський чи Дощовик луговий

Плодове тіло кулясте або злегка сплюснуте, без розрізнення шапки і ніжки — зовні нагадує велику білу кулю або каравай. Поверхня гладка, шкіряста, спочатку біла, потім жовтіє і буріє, у зрілих тріскається і лущиться.

Справжньої шапки немає. Плодове тіло приплюснуто-кулясте чи у вигляді перевернутої грушки, заввишки й завширшки від 2 до 4 сантиметрів, з помітно звуженою несправжньою ніжкою-основою. Поверхня біла чи кремова, вкрита дрібними борошнистими лусочками й шипиками, що з віком стираються, лишаючи гладшу буру оболонку. У зрілості на верхівці утворюється отвір, крізь який висипаються спори.

Гіменофор внутрішній: спори формуються всередині плодового тіла (газтромікоз). У молодих грибів тверда глеба — м'якоть — суцільно біла і однорідна. З дозріванням вона перетворюється на жовто-зелену масу зі спор — порошку, що розсіюється через тріщини оболонки.

Гіменофора у звичному розумінні немає. Спори дозрівають усередині замкнутого плодового тіла (глеби). У молодих грибів внутрішня маса чисто-біла й щільна, з дозріванням вона жовтіє, буріє й перетворюється на порохнисту оливково-буру спорову масу. Усередині є тонка перетинка, що відділяє спорову частину від стерильної основи. Споровий порошок оливково-бурий.

Ніжки у класичному розумінні немає. Плодове тіло прикріплюється до ґрунту тонкими білими грибничними тяжами. Нижня частина може бути трохи звужена, утворюючи псевдоніжку.

Справжньої ніжки немає; нижня частина плодового тіла звужена в коротку стерильну несправжню ніжку-основу, що лишається й після висипання спор. Вона губчаста, білувата, з віком буріє. Через цю звужену основу гриб і нагадує дзиґу чи грушку, перевернуту вузьким кінцем донизу.

М'якоть (глеба) у молодому стані рівномірно біла, щільна, соковита, без порожнин. Смак ніжний, злегка горіховий. При появі жовтизни або запаху аміаку вживання неприпустиме — такий гриб вже токсичний.

М'якоть (глеба) у молодих грибів чисто-біла, однорідна, пружна, мов щільний сир, без жодних зачатків пластинок. Саме в такому стані гриб їстівний. На зрізі вона повинна бути рівномірно-білою; найменше пожовтіння чи побуріння свідчить, що гриб дозрів і вже неїстівний. Смак молодої м'якоті м'який, приємний.

Молодий гриб пахне приємно, ненав'язливо, злегка борошнисто. У зрілих і перестиглих екземплярів запах різкий, пряний, аміачний — це сигнал того, що гриб вже неїстівний.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за білим грушоподібним плодовим тілом із дрібними шипиками, ростом на луках та однорідно-білою м'якоттю всередині замолоду.