Дощовик луговий чи Порхавка чорніюча

Справжньої шапки немає. Плодове тіло приплюснуто-кулясте чи у вигляді перевернутої грушки, заввишки й завширшки від 2 до 4 сантиметрів, з помітно звуженою несправжньою ніжкою-основою. Поверхня біла чи кремова, вкрита дрібними борошнистими лусочками й шипиками, що з віком стираються, лишаючи гладшу буру оболонку. У зрілості на верхівці утворюється отвір, крізь який висипаються спори.

Плодове тіло куляста або злегка приплюснута «куля» 3–6 см у поперечнику, без ніжки. Зовнішня поверхня молодого гриба гладенька, біла або кремова. У дозрілих відстає лусочками, оголюючи темну внутрішню стінку. У старих повністю темно-пурпурово-коричнева або майже чорна.

Гіменофора у звичному розумінні немає. Спори дозрівають усередині замкнутого плодового тіла (глеби). У молодих грибів внутрішня маса чисто-біла й щільна, з дозріванням вона жовтіє, буріє й перетворюється на порохнисту оливково-буру спорову масу. Усередині є тонка перетинка, що відділяє спорову частину від стерильної основи. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменіальний шар внутрішній — увесь внутрішній простір плодового тіла. У молодих — суцільна біла плотна тканина (глеба). У дозрілих перетворюється на порошкоподібну темну спорову масу. Спори оливково-коричневі, з тонкими хвостиками.

Справжньої ніжки немає; нижня частина плодового тіла звужена в коротку стерильну несправжню ніжку-основу, що лишається й після висипання спор. Вона губчаста, білувата, з віком буріє. Через цю звужену основу гриб і нагадує дзиґу чи грушку, перевернуту вузьким кінцем донизу.

Ніжки немає. Плодове тіло прикріплюється до ґрунту коротким міцелійним тяжем, який часто відривається — і дозрілі гриби можуть котитися вітром, розсіюючи спори через апікальний отвір.

М'якоть (глеба) у молодих грибів чисто-біла, однорідна, пружна, мов щільний сир, без жодних зачатків пластинок. Саме в такому стані гриб їстівний. На зрізі вона повинна бути рівномірно-білою; найменше пожовтіння чи побуріння свідчить, що гриб дозрів і вже неїстівний. Смак молодої м'якоті м'який, приємний.

Глеба (внутрішня тканина) у молодих білий, пружний, з ніжною текстурою. У стадії дозрівання набирає жовто-сіруватого відтінку — у такій стадії гриб уже не їстівний. У старих перетворюється на сухий темний порошок (спорова маса).

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за білим грушоподібним плодовим тілом із дрібними шипиками, ростом на луках та однорідно-білою м'якоттю всередині замолоду.

Запах слабкий, ледь грибний, у молодих — нагадує свіже білкове тісто. Смак м'який, нейтральний, у деяких екземплярах ледь горіховий.