Як відрізнити лускатку борову від галерини облямованої

Шапка невелика, від 1,5 до 5 см, зрідка до 7 см. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється майже до плоскої, іноді з невеликим горбиком посередині.

Колір медово-жовтий, вохристий або рудувато-бурий. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка, а край просвічує, і крізь нього видно смужки пластинок. Шапка гігрофанна: підсихаючи, вона помітно світлішає і буває двоколірною. Опеньок літній змінюється так само, тож за кольором шапки ці гриби не розрізнити.

Шапка 2–8 см у діаметрі, у молодих майже куляста, потім дзвоникоподібна, згодом опукло-розпростерта, іноді з невеликим горбиком. Вохристо-бура до червонувато-бурої, у центрі темніша, рудувато-вохриста, край жовто-зеленуватий. Поверхня слизька або клейка, гладенька, з притиснутими волоконцями; у молодих край облямований жовтими залишками покривала.

Пластинки прирослі до ніжки або трохи на неї збігають, часті й вузькі. У молодого гриба вони блідо-вохристі, жовтуваті, а з дозріванням спор стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Він відрізняє галерину від опенька осіннього й зимового опенька (у них відбиток білий), а також від несправжніх опеньків (у них фіолетово-бурий, майже чорний). Але від опенька літнього споровий порошок не рятує: у нього він такого самого кольору. Спори бородавчасті, приблизно 8–10 × 5–6 мкм, помітно більші й шорсткіші, ніж гладенькі спори опенька літнього, проте це видно лише під мікроскопом.

Пластинки приросли до ніжки або злегка спускаються, часті, у молодих сірчано-жовті або блідо-зеленувато-жовті, з віком корично-бурі, часто зберігають зеленуватий відтінок. Відбиток спор бурий.

Ніжка тонка, 2–7 см завдовжки і 3–8 мм завтовшки, рівна, з віком стає порожнистою. Вгорі вона світла, а донизу темнішає до бурої чи червонувато-бурої. Нижче кільця ніжку вкривають світлі сріблясті волокна, що тягнуться вздовж, але відстовбурчених лусочок, як в опенька літнього, на ній немає. Біля основи видно білу повсть грибниці.

Кільце тонке, плівчасте, білувате чи жовтувате, і від спор швидко буріє. Воно крихке: часто від нього лишається тільки бура смужка на ніжці, а в старих грибів кільце може зникнути зовсім. Тож якщо кільця немає, це ще не доказ, що перед Вами не галерина. Вольви біля основи немає.

Ніжка 3–8 см заввишки й 0,4–1 см завтовшки, циліндрична, часто вигнута, у зрілих порожниста. Зверху жовта, з борошнистою зеленувато-жовтою верхівкою, від основи догори буріє. Поверхня волокниста, з жовтими волоконцями тонкого покривала; виразного кільця немає.

М'якоть тонка, жовтувата або водянисто-бура, у ніжці темніша. На зрізі колір не змінюється.

М'якоть жовта, м'яка, іноді водяниста, яскраво-зеленувато-жовта.

Запах часто борошнистий, як у свіжого борошна, особливо в розім'ятого гриба. Але буває він і зовсім слабкий, тому визначники не вважають запах надійною прикметою. Покладатися на нього, щоб відрізнити галерину від опенька, не можна.

Запах і смак м'які, невиразні; в одному описі запах порівнюють із щойно очищеною зеленою кукурудзою.