Валуй чи Гебелома клейка

Шапка 5–12 см, у великих грибів до 15 см і ширше. У молодого валуя вона куляста, щільна, з краєм, притиснутим до ніжки, через що гриб і прозвали кулачком. Потім шапка стає опуклою, далі плоскою, з неглибокою ямкою в центрі.

Колір медово-жовтий, охристий чи жовто-бурий, часто плямистий, а на старих шапках з'являються червоно-бурі й майже чорні плями. Поверхня блискуча, у вологу погоду дуже слизька, підсихаючи стає клейкою. Край шапки з глибокими радіальними рубцями й дрібними горбиками, і що старший гриб, то вони помітніші.

Шапка 4-10 см, спочатку напівсферична, потім плоско-опукла з широким горбком. Колір пісочно-жовтий до кремово-коричневого, у центрі темніший. Поверхня клейка (звідси назва) — у вологу погоду виразно слизька, у суху — блискуча, ніби лакована.

Пластинки кремові чи брудно-білі, з віком жовтуваті, з рудими й бурими плямами. Вони ламкі, вільні чи ледь прирослі, між ними трапляються короткі пластиночки. У молодих грибів і після дощу на пластинках часто висять прозорі краплі, які, висихаючи, лишають бурі плямки.

Відбиток спор кремовий чи блідо-жовтуватий. Бурий відбиток означає, що це не валуй, а, можливо, отруйна гебелома.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, прирослі зубцем до ніжки. Спочатку білі, з віком стають рудувато-коричневими від кольору спорового порошку. У молодих грибів на пластинках утворюються характерні «крапельки» вологи — діагностична ознака роду Hebeloma. Споровий порошок іржаво-коричневий.

Ніжка 5–10 см заввишки й 2–4 см завтовшки, циліндрична чи бочкувата, біла, з віком у бурих плямах, особливо біля основи. Спершу вона суцільна, але дуже швидко всередині з'являються порожнини з брудно-бурою вистилкою, і стара ніжка стає порожнистою й крихкою.

Кільця й піхви біля основи немає.

Ніжка 3-10 см заввишки, 1-1,5 см у товщину, часто з булавоподібно потовщеною основою. Колір білий, з віком жовтіє, особливо в нижній частині. Поверхня вкрита дрібним білим борошнистим нальотом. Кільця немає.

М'якоть біла, щільна, згодом крихка, на зламі не змінює колір або повільно буріє. Смак гіркий і пекучий, найпекучіші пластинки.

м'якуш білий або кремуватий, у старих грибах злегка жовтіє. На зрізі кольору не змінює. Текстура щільна, але не пружна.

Запах сильний і неприємний: прогіркла олія, у старих грибів тухла риба чи оселедець. Деяким він нагадує хлорку з басейну, іншим сиру картоплю. Схожі сироїжки з приємним запахом гіркого мигдалю до валуїв не належать.

виразний редисочний запах — ключова діагностична ознака. Деякі автори описують як «прілий редис». Смак гіркуватий, неприємний. Сирим пробувати не варто — слабо токсичний.