Гімнопус веретеноногий чи Опеньок товстоногий

Шапка 3-10 см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта, у старих — з підгорнутим хвилястим краєм. Колір червонувато-коричневий, рудо-бурий, у центрі темніший, до краю — світліший. Поверхня суха, гладенька, у вологу погоду — слабо лискуча.

Шапка опенька товстоногого сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої. Поверхня вкрита дрібними тонкими волоконцями-лусочками, особливо в центрі, у вологу погоду гладшає. Забарвлення жовтаво-буре, медово-коричневе чи вохристе, у центрі темніше; край світліший, нерідко з рудуватим відтінком. У суху погоду колір помітно блякне.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки відносно рідкі, прирослі або злегка низхідні. Колір блідо-кремовий до жовтуватого, з віком — з іржавими плямами. Споровий порошок білий.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають жовтаво-рудих плям, приросли до ніжки або трохи спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом зі слабким павутинистим кільцем допомагають упізнати цей вид.

Ніжка 6-15 см заввишки, 1,5-3 см у товщину посередині, характерна веретеноподібна — потовщена в середній частині, звужена донизу (до 0,5-1 см) і до основи переходить у довгий загострений «корінь», що йде глибоко у землю до дубового кореня. глибокі поздовжні борозни і червоно-бурі плями — діагностичні ознаки. Кільця немає.

Ніжка — найприкметніша риса виду: циліндрична, з помітно потовщеною, бульбоподібною основою, заввишки від 5 до 12 сантиметрів. Угорі вона жовтаво-бура, донизу світліша. Кільце слабке, павутинисто-плівчасте, жовтувате, нерідко швидко зникає, залишаючи лише волокнистий поясок. Саме здута основа ніжки й дала грибові народну назву «товстоногий». Вольви немає.

м'якуш у шапці білуватий до жовтуватого, у ніжці — щільний, дерев'янистий, з червонуватими плямами. На зрізі кольору майже не змінює. жорсткий — особливо у ніжці. Має слабкий гіркий присмак.

М'якоть білувата, у шапці доволі тонка, у ніжці волокниста. На зрізі кольору майже не змінює. Смак сирої м'якоті їдкуватий, тож гриб обов'язково добре відварюють перед уживанням, після чого смак стає м'яким. Якість м'якоті дещо нижча, ніж в осіннього опенька, тож для столу обирають молоді шапки.

Слабкий грибний або злегка кислуватий запах. Смак злегка гіркуватий — потребує відварювання.

Запах слабкий, приємний, дещо солодкуватий, інколи з сирним відтінком. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на бульбоподібно здуту основу ніжки, слабке павутинисте кільце, медово-лускату шапку та ріст на деревині листяних дерев.