Їжовик жовтуватий чи Псевдоїжовик драглистий

Шапка 4-15 см у діаметрі, неправильної форми, нерівно-хвиляста по краю, у молодого гриба випуклу, у зрілого — плоско-розпростерта з горбкуватою поверхнею і вгнутим центром. Колір кольору слонової кістки, кремовий, охристо-жовтий до світло-помаранчевого, у старого гриба — рудувато-коричневий. Поверхня суха, шовковисто-замшева, у вологу погоду злегка липка. Шкірочка тонка, легко знімається.

Плодове тіло драглисте, язикоподібне, віялоподібне, ложкоподібне чи схоже на мушлю, прикріплене збоку, зазвичай кілька сантиметрів завширшки.

Верх спершу дрібно волосистий, потім майже гладенький, ледь зернистий чи замшевий. Колір дуже мінливий: напівпрозоро-білий, водянисто-сірий, сіро-бурий чи бурий, іноді сизуватий, буває й майже чорний, навіть на одному пні.

Шипуватий гіменофор — головна діагностична ознака. Під шапкою — густо посаджені тонкі гострі голочки довжиною 3-6 мм, легко відламуються. Колір голочок білий до кремового, з віком жовтіють, у старого гриба — рудувато-охристі. Споровий порошок білий.

Спід вкритий густими м'якими напівпрозорими шипиками 1–4 мм завдовжки, білими чи сіруватими, що продовжуються й на ніжку.

Споровий порошок білий.

Ніжка 3-8 см заввишки, 1-3 см у товщину, циліндрична, часто розширена донизу, іноді ексцентрична (зміщена від центра шапки). Колір білий до кремового, у місцях натискання трохи жовтіє. Поверхня гладенька, без кільця. М'якуш ніжки щільний, у старого гриба — губчастий.

Ніжка коротка, бічна чи ексцентрична, водянисто-сіра чи білувата. На горизонтальних поверхнях вона буває довшою й ближчою до центру, іноді майже відсутня.

М'якуш товстий, білий, щільний, ламкий. На зрізі повільно стає блідо-охристим (легке пожовтіння). У молодого гриба тонкий приємний горіховий смак, у зрілого — з гіркуватим присмаком, який зникає після короткого відварювання.

М'якоть драглиста, м'яка, напівпрозора й водяниста.

Слабкий приємний грибно-фруктовий аромат, з ноткою свіжих горіхів. Смак м'який, ніжний, у старих грибів — гіркуватий.

Запах невиразний.