Хрящ-молочник звивистий чи Хрящ-молочник оливково-чорний

Шапка 5–10 см, зрідка до 15 см. Спершу опукла з підгорнутим краєм, потім розпрямляється, западає в центрі й стає лійкою, часом з невеликим горбиком посередині. Край хвилястий, лопатевий, наче вигнутий.

Колір сірий, свинцево-сірий, лілувато-сірий, рожевувато-сірий чи буро-сірий, у старих грибів охристий або бежевий. Кільцеві зони ледь помітні або їх немає, іноді ближче до краю видно темніші кола. Поверхня гладенька, суха й матова, зрідка дрібно потріскана. У дощ шапка трохи липне, але слизькою не буває.

Шапка 6-15 (до 20) см — великий і м'ясистий молочник. Спочатку опукла з підвернутим пухнастим краєм, потім розпростерта і нарешті воронкоподібна з прогнутим центром. Колір темно-оливковий, оливково-чорний, бурувато-чорний, у молодих з жовто-зеленим відтінком, у старих майже чорний. Поверхня у вологу погоду сильно липка, слизька, у суху — лоснита, з концентричними темнішими зонами. Край шапки густо опушений у молодих.

Пластинки рідкі, як для молочника, товсті й ламкі, прирослі або трохи збігають на ніжку, часто хвилясті, біля ніжки іноді розгалужуються. Спершу вони кремові чи блідо-жовті, з віком вохристі.

На краях пластинок часто видно краплі білого молочка. Відбиток спор кремовий чи жовтуватий.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, вузькі, прирослі або злегка низхідні на ніжку. Колір блідо-жовтий до кремового, з віком набуває темно-оливкового відтінку. При пошкодженні темніють до бурого або чорного — це характерна реакція. Виділяють біле молочко. Споровий порошок кремовий.

Ніжка коротка й товста: 3–8 см заввишки, 1–3 см завтовшки. Циліндрична або звужена донизу, спершу щільна, потім порожниста, іноді з поздовжніми борозенками.

Колір як у шапки або світліший: білувато-кремовий, лілувато-сірий, біля основи часом з вохристими плямами. Кільця й піхви немає.

Ніжка 3-8 см заввишки, 1-3 см у товщину, циліндрична або потовщена донизу, щільна в молодих, у дорослих часто з порожнинами. Колір блідіший за шапку — оливково-жовтий до бруднувато-оливкового, часто з характерними темними «сцеробулами» (вдавленими ямочками). Поверхня також липка у вологу погоду, без кільця і вольви.

М'якоть біла чи кремова, щільна, у шапці товста, на зламі колір не змінює. Молочко біле, рясне, на повітрі лишається білим. Смак м'якоті й молочка дуже пекучий, гіркуватий.

М'якоть білувата до жовтуватої, щільна, на зрізі поступово темніє до сіро-коричневого. При пошкодженні рясно виділяє біле молочко, яке на повітрі не змінює кольору, але залишає темні плями на тканинах гриба. Реакція з лугами (KOH) — фіолетово-чорна, що теж є діагностичною ознакою.

Запах слабкий, фруктовий, трохи кислуватий. Різкого запаху любистку, як у хрящ-молочника неїстівного, чи кокосу, як у хрящ-молочника запашного, у серушки немає.

Запах слабкий, нейтральний, ледь смолистий. Старі екземпляри можуть пахнути брудно, землисто. Смак сирої м'якоті і молочка — дуже пекучий, гіркий, гострий. Сирим не пробувати.