Як відрізнити лійочник трубковидний від павутинника красивішого

Шапка лійочника трубковидного невелика — від 1 до 6 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла з підгорнутим краєм, з віком стає лійкоподібною з глибокою порожниною в центрі, що сполучається з порожнистою ніжкою, та хвилястим, нерідко надірваним краєм. Поверхня тонко-лускато-волокниста, суха. Забарвлення жовто-буре, сіро-коричневе чи темно-вохристе, у центрі темніше. Лійкоподібна форма з наскрізною порожниною — характерна ознака виду.

Шапка 3–8 см у діаметрі. У молодості конусоподібна або дзвоникоподібна, потім опукла й розпростерта, але горбик посередині зберігається. Часто він гострий, хоча буває й тупим, тож надійною прикметою не є.

Колір рудувато-помаранчевий, лисячо-бурий або червонувато-коричневий. Поверхня суха, дрібноповстиста й волокниста, ближче до краю іноді дрібнолуската.

Справжніх пластинок немає. Нижня поверхня шапки вкрита низькими, рідкими, розгалуженими й анастомозуючими складками-жилками, що збігають по ніжці. Колір їх спершу сірувато-жовтий чи попелясто-сірий, із сизим відтінком. Споровий порошок білуватий чи блідо-кремовий. Жилкоподібний гіменофор замість справжніх пластинок — родова ознака лисичкових.

Пластинки справжні, тонкі й широкі, рідкуваті, прирослі до ніжки. У молодих грибів вони вохристі чи корично-помаранчеві і прикриті павутинистим покривалом, яке тягнеться від краю шапки до ніжки. Коли спори дозрівають, пластинки стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Саме справжні пластинки відрізняють павутинник від лисичок і лійочника, у яких знизу лише товсті розгалужені складки.

Ніжка тонка, завдовжки від 2 до 8 сантиметрів, порожниста, сполучена з порожниною шапки. Її визначальна риса — яскраво-жовтий чи жовто-вохристий колір, за який гриб і прозвали жовтоногою лисичкою. Поверхня гладенька, інколи трохи сплющена чи борозенчаста. Кільця та вольви немає. Ніжка плавно переходить у лійкоподібну шапку.

Ніжка 5–12 см заввишки і 0,5–1,5 см завтовшки, циліндрична, біля основи трохи потовщена або, навпаки, звужена. Колір як у шапки або світліший, поверхня волокниста.

Головна прикмета: жовті, золотисті пояски або зигзагоподібний візерунок від залишків покривала, особливо помітні на молодих грибах. На старих вони можуть бути ледь помітні.

М'якоть тонка, еластична, жовтувато-сіра, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, з характерною ледь перцевою ноткою, особливо помітною у сирому грибі. Попри тонку консистенцію, м'якоть ароматна й добре тримає форму при готуванні, а в сушеному вигляді розкривається найповніше.

М'якоть жовтувата або помаранчево-жовта, в основі ніжки іржаво-бура. На зрізі колір не змінює.

Запах приємний, м'який, фруктово-грибний. Під час сушіння аромат посилюється й стає насиченим. При визначенні спираються насамперед на лійкоподібну порожнисту шапку, жилкоподібний сіро-жовтий гіменофор та яскраво-жовту порожнисту ніжку.

Запах слабкий, трохи нагадує редьку. Для визначення він не допомагає. Не куштуйте гриб навіть шматочком: отрута діє і в малій кількості.