Павутинник красивішийCortinarius rubellus

Павутинник красивіший (Cortinarius rubellus), його ще називають павутинником червонуватим або найкрасивішим, є смертельно отруйним грибом. У ньому міститься орелланін, отрута, яка руйнує нирки. Це рудувато-помаранчевий гриб середнього розміру, часто з гострим горбиком посередині шапки, з іржавими пластинками і жовтими поясками на ніжці. Небезпечний він двічі: росте впритул до лійочника трубковидного, тож легко потрапляє в кошик, а перші ознаки отруєння з'являються лише через кілька днів, коли нирки вже уражені.

Де росте павутинник красивіший? Переважно в хвойних і мішаних лісах з ялиною, сосною чи ялицею, зрідка й у листяних, на вологому кислому ґрунті серед моху, сфагнуму й чорниці. Трапляється поодинці або невеликими групами з липня до листопада, найчастіше у серпні й вересні. Найбільше його знаходять у Скандинавії та Шотландії. В Україні це рідкісна знахідка: підтверджений запис є з заповідника «Ґорґани» в Карпатах, вересень 2010 року. Павутинники в нас вивчені погано, тож гриб може траплятися й в інших вологих хвойних лісах Карпат і Полісся. Не варто думати, що його тут немає.

Як відрізнити його від лисичок? У справжньої лисички та лійочника трубковидного немає справжніх пластинок: знизу в них товсті розгалужені складки, які спускаються на ніжку, а ніжка лійочника порожниста. У павутинника під шапкою тонкі справжні пластинки, вохристі в молодості й іржаво-бурі згодом, у молодих грибів прикриті павутинистим покривалом, а на ніжці видно жовті пояски. Відбиток спор у нього іржаво-бурий. Лійочник збирайте поштучно, а не жменями, і якщо в кошику опинився гриб зі справжніми пластинками, найбезпечніше викинути весь кошик. Від білого гриба його відрізнити ще простіше: у білого під шапкою губка з трубочок, а пластинок немає зовсім. Але саме таку помилку зробив письменник Ніколас Еванс (про нього нижче), тож завжди перевіряйте, чи немає під шапкою пластинок.

Чим небезпечне отруєння? Орелланін вражає нирки. Перші ознаки, а саме нудота, блювання, біль у животі, сильна спрага, головний і м'язовий біль, зазвичай з'являються через півтори–шість діб після їжі, зрідка вже наступного дня, а ниркова недостатність може розвиватися ще й через два-три тижні. На той час нирки вже пошкоджені, і люди часто навіть не пов'язують хворобу з грибами. Ушкодження нерідко незворотне: у Швеції з 22 отруєних у 9 нирки відмовили назавжди, і п'ятьом із них пересадили нирку. Протиотрути немає. Варіння, смаження й сушіння отрути не руйнують, а сушені гриби лишаються отруйними десятиліттями. Якщо ви чи хтось із близьких з'їли гриби, серед яких міг бути павутинник, негайно телефонуйте 103, навіть якщо почуваєтеся добре, і скажіть лікарям, що симптоми можуть запізнюватися на дні. Збережіть залишки грибів або фото.

Небезпеку цього гриба відкрили лише в 1972 році у Фінляндії. Описали ж його ще в 1887 році з Англії, а в 1979 році в Шотландії троє молодих людей сплутали його з лисичками, і двом із них згодом пересадили нирку. Найвідоміший випадок стався у 2008 році з англійським письменником Ніколасом Евансом, автором роману «Заклинатель коней»: він вважав зібрані в Шотландії гриби білими. Отруїлися четверо дорослих, усі потребували діалізу, а Евансу пересадили нирку, яку віддала його донька. А сам орелланін нині вивчають як можливі ліки від одного з видів раку нирки, саме тому, що він так вибірково вражає ниркові клітини.

Ту саму отруту має його близький родич, павутинник помаранчево-червоний отруйний. Він росте переважно в листяних лісах і зазвичай не має жовтих поясків на ніжці, але для безпеки різниця між ними неважлива: обидва смертельні. Шукачі галюциногенних грибів теж іноді плутали його з псилоцибою через загострену шапку, і в Австрії це закінчилося відмовою нирок. Через це досвідчені грибники радять не їсти рудих і бурих павутинників зовсім.