Павутинник їстівнийCortinarius esculentus

Шапка павутинника їстівного невелика — від 3 до 7 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата з підгорнутим краєм, з віком розкривається до плоскої. Поверхня гладенька чи дрібно-волокниста, суха або злегка волога. Забарвлення буре, жовтаво-коричневе чи глинисто-руде, у центрі темніше. Скромне буре забарвлення робить гриб малопомітним і легко сплутуваним з іншими павутинниками.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки приросли до ніжки, доволі часті, спершу світлі — глинисті чи блідо-бурі, з дозріванням набувають іржаво-бурого, коричневого відтінку від спор. У молодому віці прикриті павутинистим покривалом (кортиною), рештки якого осідають на ніжці. Споровий порошок іржаво-бурий. Іржаві пластинки та кортина — родові ознаки павутинників.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, білувата чи блідо-бура, нерідко з волокнистим пояском у верхній частині — слідом від кортини, на який осідає іржавий споровий пил. Справжнього кільця немає. Вольви немає. Поверхня поздовжньо-волокниста.

М'якоть білувата чи блідо-бура, на зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, без вираженої гіркоти. Через належність до підступного роду павутинників м'якоть не є надійним орієнтиром: визначати гриб виключно за смаком чи виглядом небезпечно, тож при найменшому сумніві його не вживають.

Запах слабкий, грибний, без різких нот. Аромат не є надійною ознакою для безпечного визначення. Гриб упізнають за бурою шапкою, іржавими пластинками з кортиною та поясканою ніжкою, проте навіть ці ознаки вимагають великого досвіду через ризик сплутати зі смертельними родичами.