Міцена ковпаковидна чи Міцена тонкоголовчаста

Шапка 2-6 см у діаметрі, у молодого гриба дзвонувата або конічна з гострим центральним горбочком, з часом стає опуклою з тим самим горбочком. Колір сіро-бурий, у вологу погоду темніший до темно-сірого, у суху — світліший до бежевого. Поверхня гладенька, з тонкими повздовжніми боріздками від краю до центру (просвічуються пластинки). Край шапки тонкий, у старого гриба часто розщеплюється.

Шапка 0,5-1,5 см у діаметрі, конічна або дзвонувата з гострим горбочком, з повздовжніми боріздками. Колір сіро-бурий, попелясто-сірий, у центрі темніший. Поверхня гладенька, ледь вологувата у дощ.

Пластинчастий гіменофор — пластинки білуваті у молодого, з віком набирають рожевуватого відтінку, помірно часті, з характерними поперечними жилками між собою. Прикріплення до ніжки виїмчасте. Споровий порошок білий.

Пластинчастий гіменофор — пластинки сіро-білуваті, рідкі. Прикріплення виїмчасте. Споровий порошок білий.

Ніжка 5-12 см заввишки, 0,3-0,6 см у товщину, довга, тонка, циліндрична, ламка. Колір світло-сіро-білий згори, темніший донизу. Поверхня гладенька. Основа ніжки часто оплетена білуватим міцелієм-повстінкою — характерна риса виду на пнях у моху.

Ніжка 4-7 см заввишки, 0,1 см у товщину — дуже тонка, ниткоподібна, ламка. Колір сіро-білуватий згори, темніший донизу. Поверхня гладенька. Основа часто з білуватим міцелієм.

М'якуш тонкий, водянистий, білуватий, у ніжці більш волокнистий. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий, у деяких популяцій — ледь борошнистий або редьковий. Смак мʼякий, з легкою борошнистою ноткою.

М'якуш дуже тонкий, сіро-білуватий. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий хлорно-вибілювальний — головна діагностична ознака.

Слабкий, у частини популяцій з ноткою борошна (як свіжий хліб) або редьки. Не характерний достатньо для впевненої діагностики.

Слабкий хлорно-вибілювальний, з нотою чистячого засобу або щойно нарізаного огірка. Розкривається при розтиранні м'якуша між пальцями.