Родоколібія маслянаRhodocollybia butyracea
Також відомий як: колібія масляна, колібія рудувато–сіра
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Умовно їстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Коричневий
- Розмір
- Малий (до 5 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Хвойний ліс, Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Коричневий, Кремовий
- Форма шапки: Горбиста
- Запах: Без запаху
Опис
Родоколібія масляна (Rhodocollybia butyracea, синонім — Collybia butyracea) — поширений лісовий гриб, чия характерна риса зашита в назві: шапка з масляно-жирним блиском, наче змащена жиром, особливо у вологу погоду. Латинський епітет butyracea (від лат. butyrum — масло) точно це передає. Шапка 3-7 см у діаметрі, опуклий до плоского з невеликим горбком у центрі, бурувато-коричнева з виразним гігрофанним ефектом (у вологу погоду темна, у суху — світла кремова).
Умовно-їстівна: молоді плодові тіла можна готувати після короткого відварювання, м'якуш досить ніжний, з нейтральним смаком, але кулінарна цінність невелика. У народі рідко збирають окремо — у мікс зі справді смачними грибами (опеньки, маслюки) йде як "наповнювач". У старій радянській літературі — "їстівний 4-ї категорії", сьогодні рекомендують спочатку відварити 10 хв для безпеки.
Головна риса — дуже довге плодоношення: серпень — листопад, в окремі сезони — до перших морозів. Часто масова поява у пізню осінь, коли більшість смачних грибів уже зникла. Сапротроф хвойної і листяної підстилки.
Не плутати з родоколібією плямистою (R. maculata) — та схожого розміру, але більша, з характерними іржавими плямами на білій шапці і гіркуватим смаком. Не плутати з Gymnopus dryophilus (опеньок дубовий) — тонкіша рудувата ніжка, шапка без масного блиску.
В Україні родоколібія масляна звичайна по всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. У степу — у штучних лісосмугах і байрачних лісах. Часто росте групами по 5-20 плодових тіл на хвойній або листяній підстилці.
Шапка
Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого опукла, з віком стає плоско-розпростертою з невеликим горбком у центрі (характерна форма). Шкірочка гладенька, з виразним масляно-жирним блиском у вологу погоду — звідси і назва. Сильно гігрофанна: у вологу погоду — темно-каштаново-бура у центрі, світліша до краю; у суху — світло-кремово-бура, охряна з вицвітанням. Край рівний, тонкий, часто з повздовжніми боріздками від просвічування пластинок.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли або вільні від ніжки, часті, тонкі, білуваті до кремових, з віком кремово-рожеві. Споровий порошок блідо-рожевий до кремового — типова ознака роду Rhodocollybia ("рожево-Collybia").
Ніжка
Ніжка 3-7 см заввишки, 0,3-0,8 см у товщину, циліндрична, помітно потовщена донизу (часто з характерним "коренчастим" вростанням у субстрат). Колір охряно-буруватий, у нижній частині темніший. Поверхня гладенька, із повздовжніми волокнами. М'якуш у ніжці жорсткіший і волокнистіший, ніж у шапки.
М'якоть
М'якуш тонкий, ніжний у шапці, жорстко-волокнистий у ніжці. Колір білуватий до кремового. На зрізі кольору не змінює. Запах слабкий грибний, смак м'який, нейтральний, без гіркоти у нормі.
Запах
Слабкий нейтральний грибний, без виразних особливостей.
›Наукові синоніми (1)
Collybia butyracea (Bull.) P.Kumm., 1871
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Гриб зимовий
Flammulina velutipes
Опеньок луговий
Marasmius oreades
_Singer_172533.webp)
Беоспора багатопластинкова
Baeospora myriadophylla
Беоспора мишохвоста
Baeospora myosura
Гімнопус веретеноногий
Gymnopus fusipes
Часничник дубовий
Marasmius prasiosmus
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Часті запитання
Чи варто її збирати?
Можна, але без особливого ентузіазму. Кулінарна цінність невелика — гриб з нейтральним смаком, м'якуш ніжки жорсткий. У мікс з більш ароматними грибами (опеньки, маслюки) — нормально. Окремо — нецікаво. Якщо знайшли пізно восени, коли інші гриби вже зникли, — варіант.
Як її відрізнити від схожих видів?
Ключові ознаки R. butyracea: (1) масляно-жирний блиск шапки у вологу погоду; (2) сильна гігрофанність — суха стає світло-охряною; (3) ніжка з потовщенням донизу і "корінцем"; (4) рожевий споровий порошок; (5) м'який нейтральний смак. R. maculata — з іржавими плямами, гірчить. Опеньок дубовий — без масного блиску, тонша ніжка.
Як її готувати?
Молоді плодові тіла: спочатку відварити 10 хв, воду злити. Потім — смажити з цибулею, тушкувати, додавати у суп. Маринувати — нормально. Сушити — погано, м'якуш втрачає смак. У старі плодові тіла з темною шапкою — не варто, м'якуш стає в'ялим і дерев'янистим.
Де її шукати?
На хвойній і листяній підстилці у соснових, ялинових, ялиново-листяних, букових, дубових лісах. Любить вологі затінені ділянки з товстою лісовою підстилкою. Часто росте групами по 5-20 плодових тіл.
У яких регіонах України трапляється?
Звичайна по всій лісовій зоні: Карпати, Прикарпаття, Полісся, лісостеп. У степу — у штучних лісосмугах і байрачних лісах.
Коли її шукати?
Один з найдовше плодоносних видів: серпень — листопад, з піком у вересні-жовтні. У теплі осені — до перших морозів. Цінна тим, що з'являється, коли інші гриби вже зникли.
З якими грибами її плутають?
З R. maculata (родоколібія плямиста) — більша, з іржавими плямами на білій шапці, гірчить. З Gymnopus dryophilus (опеньок дубовий) — без масного блиску, тонша рудувата ніжка. З Mycena galericulata (міцена ковпаковидна) — дрібніша, на деревині, тонша ніжка. З Clitocybe vibecina — пахне борошном (тут запаху нема).
Чи відрізняється від "опеньків"?
Так — родоколібія росте на ґрунті/підстилці, опеньки (Armillaria) — на деревині (пнях, корінні). Армілярія має кільце на ніжці, родоколібія — без кільця. Споровий порошок армілярії білий, родоколібії — рожевий.
Родоколібія масляна їстівна чи отруйна?
Родоколібія масляна: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у родоколібії масляної?
Яка ніжка у родоколібії масляної?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine