Опеньок темний чи Опеньок товстоногий

Шапка опенька темного сягає від 4 до 10, зрідка до 15 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста чи опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої з горбком. Поверхня вкрита помітними темними — бурими до чорнуватих — притиснутими лусочками, особливо густими в центрі. Забарвлення жовтаво-буре, медово-коричневе чи темно-руде, темніше за осінній опеньок. Темна луската шапка — характерна ознака виду.

Шапка опенька товстоногого сягає від 3 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої. Поверхня вкрита дрібними тонкими волоконцями-лусочками, особливо в центрі, у вологу погоду гладшає. Забарвлення жовтаво-буре, медово-коричневе чи вохристе, у центрі темніше; край світліший, нерідко з рудуватим відтінком. У суху погоду колір помітно блякне.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають жовтаво-бурих плям, приросли до ніжки або трохи спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом із кільцем на ніжці допомагають упізнати опеньок темний.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білуваті чи кремові, з віком набувають жовтаво-рудих плям, приросли до ніжки або трохи спускаються по ній. Споровий порошок білий. Світлі пластинки, що буріють із віком, разом зі слабким павутинистим кільцем допомагають упізнати цей вид.

Ніжка циліндрична, заввишки від 6 до 15 сантиметрів, доволі щільна й волокниста, нерідко з потовщеною основою. Її визначальна риса — добре розвинене щільне білувате кільце у верхній частині, нерідко з бурими лусочками по краю. Вище кільця ніжка світла, нижче — буро-руда, волокниста. Кілька ніжок часто зростаються пучком. Вольви немає.

Ніжка — найприкметніша риса виду: циліндрична, з помітно потовщеною, бульбоподібною основою, заввишки від 5 до 12 сантиметрів. Угорі вона жовтаво-бура, донизу світліша. Кільце слабке, павутинисто-плівчасте, жовтувате, нерідко швидко зникає, залишаючи лише волокнистий поясок. Саме здута основа ніжки й дала грибові народну назву «товстоногий». Вольви немає.

М'якоть білувата, у шапці доволі щільна, у ніжці волокнисто-жорстка. На зрізі кольору майже не змінює. Смак м'який, приємний, проте через схильність викликати шлунковий розлад сирим гриб обов'язково добре відварюють. Для столу обирають молоді шапки, а старі волокнисті ніжки зазвичай відкидають.

М'якоть білувата, у шапці доволі тонка, у ніжці волокниста. На зрізі кольору майже не змінює. Смак сирої м'якоті їдкуватий, тож гриб обов'язково добре відварюють перед уживанням, після чого смак стає м'яким. Якість м'якоті дещо нижча, ніж в осіннього опенька, тож для столу обирають молоді шапки.

Запах слабкий, приємний, грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на темну лускату шапку, кільце на ніжці, ріст щільними сім'ями на хвойній деревині та осінній сезон.

Запах слабкий, приємний, дещо солодкуватий, інколи з сирним відтінком. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на бульбоподібно здуту основу ніжки, слабке павутинисте кільце, медово-лускату шапку та ріст на деревині листяних дерев.