Печериця таблитчаста чи Печериця великоспорова

Шапка печериці таблитчастої велика — від 6 до 15, зрідка до 20 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона півкуляста, з товстим підгорнутим краєм, з віком широко розпластується, стаючи майже плоскою, ніби столик. Поверхня суха, гладенька чи дрібно-лусочкувата, біла, кремова чи зі слабким буруватим відтінком у центрі; від дотику може повільно жовтіти. Товста щільна шапка надає грибові вагомого, міцного вигляду.

Шапка печериці великоспорової дуже велика — від 8 до 20, а в зрілих екземплярів до 30–40 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона майже кулеподібна, з товстим підгорнутим краєм, з віком розкривається до опуклої та плоскої. Поверхня біла чи кремова, суха; у молодих грибів гладенька, а з віком розтріскується на грубі щиткоподібні лусочки, що нагадують крокодилячу шкіру. Від дотику повільно жовтіє.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, не приростають до ніжки, дуже часті. Колір їх змінюється з віком: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і майже чорних. Споровий порошок темно-коричневий. Рожевіючі молоді пластинки — ключова ознака, що відрізняє печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки вільні, дуже часті. Колір їх із віком змінюється: у молодих грибів вони блідо-рожеві чи сірувато-рожеві, потім темніють до шоколадно-коричневих і чорнувато-бурих. Споровий порошок темно-коричневий; спори помітно великі, на що й вказує народна назва. Рожевіючі молоді пластинки відрізняють печерицю від білопластинкових отруйних мухоморів.

Ніжка коротка й товста, щільна, біла, заввишки від 4 до 10 сантиметрів, нерідко звужена донизу. У верхній частині розташоване щільне білувате кільце — слід від покривала. На дотик ніжка може жовтіти. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів. Присадкувата товста ніжка добре тримає масивну шапку.

Ніжка масивна, товста, щільна, біла, заввишки від 5 до 12 сантиметрів, нерідко коротша за діаметр шапки, з потовщеною основою. У верхній частині розташоване велике щільне білувате кільце. На дотик ніжка може жовтіти. Вольви біля основи немає — важлива відмінність від отруйних мухоморів.

М'якоть біла, товста, щільна, на зрізі повільно жовтіє чи злегка буріє. Смак м'який, приємний, грибний. Завдяки м'ясистості гриб добре тримає форму під час готування. Для столу обирають молоді міцні екземпляри з нерозкритими пластинками.

М'якоть біла, товста, щільна, на зрізі повільно жовтіє чи рожевіє, особливо в основі ніжки. Смак м'який, приємний, із горіховою ноткою. Має виразний анісово-мигдалевий аромат, що зберігається й під час готування. Через схильність до червивості навіть у молодому віці гриби варто уважно перевіряти.

Запах приємний, грибний, інколи зі слабкою анісовою чи мигдалевою ноткою. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а основа ніжки яскраво жовтіє на зрізі, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.

Запах сильний, приємний, анісово-мигдалевий — одна з визначальних ознак виду. Якщо ж гриб пахне чорнилом чи карболкою, а основа ніжки яскраво жовтіє, — це отруйна печериця жовтошкіра, і брати її не можна.