Ризопогон жовтуватий чи Трюфель білий

Справжньої шапки немає. Плодове тіло бульбоподібне, округле чи неправильно-округле, завширшки від 1 до 4 сантиметрів, схоже на маленьку картоплину чи трюфель. Поверхня гладенька чи з тонкими притиснутими волокнами-ризоморфами, спершу білувата чи жовтава, з віком та від дотику набуває рудувато-бурого, оливково-жовтого відтінку. Усе плодове тіло замкнуте, без отворів.

Плодове тіло у вигляді клубнеподібної бульби неправильної форми, 2–8 см (інколи до 12 см) у поперечнику. Молоде — біле або кремове, з гладенькою поверхнею. З віком стає жовтувато-коричневим з червонувато-бурими плямами. Поверхня матова, при дозріванні може трохи зморщуватись.

Гіменофора у звичному розумінні немає. Спори дозрівають усередині замкнутого плодового тіла, у лабіринтоподібній камерній тканині (глебі). У молодих грибів вона біла й пружна, з дозріванням жовтіє, буріє й стає драглистою, а згодом порохнистою. Споровий порошок оливково-бурий. Камерна внутрішня тканина без справжніх пор чи пластинок — ознака підземних ризопогонів.

Гіменіальний шар внутрішній — у молодого гриба гомогенна біла «м'якоть», з дозріванням розвиваються характерні лабіринтові, мережаподібні жилки темнішого кольору, що проходять через білу основу. На розрізі дозрілий гриб має виразний мармуровий малюнок — за нього і назва «меандроподібний» (від меандрів річки).

Вираженої ніжки немає; плодове тіло прикріплюється до ґрунту тонкими білуватими тяжами-ризоморфами, особливо помітними біля основи. Уся структура являє собою суцільну бульбу без поділу на шапку та ніжку, що й відрізняє ризопогон від звичних капелюшкових грибів.

Ніжки немає — плодове тіло гіпогейне (підземне), цілком занурене у ґрунт. Прикріплення до субстрату через тонкі міцелійні тяжі.

М'якоть (глеба) у молодих грибів біла, пружна, однорідна, з лабіринтоподібними дрібними камерами. Саме в такому стані гриб їстівний. З дозріванням вона жовтіє, буріє, стає драглистою й непридатною. На зрізі молода біла м'якоть — запорука їстівності; будь-яке потемніння свідчить, що гриб перезрів.

М'якуш у молодих грибів суцільно білий, щільний, м'ясистий. У дозрілих — біла основа з мережею жовто-коричневих або сіруватих жилок. Текстура схожа на щільний сир.

Запах слабкий, приємний, грибний, у зрілих грибів стає сильнішим і не завжди приємним. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за підземним способом життя, бульбоподібним замкнутим плодовим тілом без шапки й ніжки та зв'язком із сосною.

Запах сильний, своєрідний — нагадує суміш сиру камамбер, грибної консерви і сирої картоплі. У свіжих гриб приємний, у перезрілих стає різким і неприємним. Смак м'який, з горіховим відтінком.