Ризопогон жовтуватийRhizopogon obtectus

Справжньої шапки немає. Плодове тіло бульбоподібне, округле чи неправильно-округле, завширшки від 1 до 4 сантиметрів, схоже на маленьку картоплину чи трюфель. Поверхня гладенька чи з тонкими притиснутими волокнами-ризоморфами, спершу білувата чи жовтава, з віком та від дотику набуває рудувато-бурого, оливково-жовтого відтінку. Усе плодове тіло замкнуте, без отворів.

Гіменофора у звичному розумінні немає. Спори дозрівають усередині замкнутого плодового тіла, у лабіринтоподібній камерній тканині (глебі). У молодих грибів вона біла й пружна, з дозріванням жовтіє, буріє й стає драглистою, а згодом порохнистою. Споровий порошок оливково-бурий. Камерна внутрішня тканина без справжніх пор чи пластинок — ознака підземних ризопогонів.

Вираженої ніжки немає; плодове тіло прикріплюється до ґрунту тонкими білуватими тяжами-ризоморфами, особливо помітними біля основи. Уся структура являє собою суцільну бульбу без поділу на шапку та ніжку, що й відрізняє ризопогон від звичних капелюшкових грибів.

М'якоть (глеба) у молодих грибів біла, пружна, однорідна, з лабіринтоподібними дрібними камерами. Саме в такому стані гриб їстівний. З дозріванням вона жовтіє, буріє, стає драглистою й непридатною. На зрізі молода біла м'якоть — запорука їстівності; будь-яке потемніння свідчить, що гриб перезрів.

Запах слабкий, приємний, грибний, у зрілих грибів стає сильнішим і не завжди приємним. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за підземним способом життя, бульбоподібним замкнутим плодовим тілом без шапки й ніжки та зв'язком із сосною.