Дощовик їстівний чи Ризопогон жовтуватий

Плодове тіло обернено-грушоподібне або булавоподібне, 2-6 см заввишки, 1,5-4 см шириною у верхній частині. Верхня (фертильна) частина — округла голівка; нижня (стерильна) — звужене «стебло» 1-3 см. Колір: молоді — білий або кремовий; з віком — жовтувато-сірий до бурого. характерна ознака — поверхня вкрита грубими бородавками-шипиками (1-2 мм), які з часом обсипаються, лишаючи сітчастий слід.

Справжньої шапки немає. Плодове тіло бульбоподібне, округле чи неправильно-округле, завширшки від 1 до 4 сантиметрів, схоже на маленьку картоплину чи трюфель. Поверхня гладенька чи з тонкими притиснутими волокнами-ризоморфами, спершу білувата чи жовтава, з віком та від дотику набуває рудувато-бурого, оливково-жовтого відтінку. Усе плодове тіло замкнуте, без отворів.

Гіменофор внутрішній (gleba). Молода глеба біла, щільна, однорідна. З віком жовтіє, зеленіє, перетворюється у темно-оливково-сіру порошкоподібну спорову масу. У верхній частині зрілого плодового тіла відкривається отвір, через який спори видуваються вітром при ударі краплі дощу (звідси й назва — дощовик). Споровий порошок темно-оливково-коричневий.

Гіменофора у звичному розумінні немає. Спори дозрівають усередині замкнутого плодового тіла, у лабіринтоподібній камерній тканині (глебі). У молодих грибів вона біла й пружна, з дозріванням жовтіє, буріє й стає драглистою, а згодом порохнистою. Споровий порошок оливково-бурий. Камерна внутрішня тканина без справжніх пор чи пластинок — ознака підземних ризопогонів.

Окремої ніжки нема — плодове тіло цільне. Нижня стерильна частина — «стебло-підставка», 1-3 см заввишки, дещо вужче за верхню, біле, з лусочками, переходить у білуваті ризоморфи (тяжі міцелію) у ґрунті.

Вираженої ніжки немає; плодове тіло прикріплюється до ґрунту тонкими білуватими тяжами-ризоморфами, особливо помітними біля основи. Уся структура являє собою суцільну бульбу без поділу на шапку та ніжку, що й відрізняє ризопогон від звичних капелюшкових грибів.

м'якуш у молодих чисто білий, однорідний, щільний, з тонким приємним смаком. З віком жовтіє, зеленіє, перетворюється у спорову масу. Перевірка — розріз: однорідний білий = годиться; будь-який інший колір = викинути.

М'якоть (глеба) у молодих грибів біла, пружна, однорідна, з лабіринтоподібними дрібними камерами. Саме в такому стані гриб їстівний. З дозріванням вона жовтіє, буріє, стає драглистою й непридатною. На зрізі молода біла м'якоть — запорука їстівності; будь-яке потемніння свідчить, що гриб перезрів.

Слабкий приємний грибний запах, без різких відтінків. Смак м'який, нейтральний — приймає смак приготування.

Запах слабкий, приємний, грибний, у зрілих грибів стає сильнішим і не завжди приємним. Аромат не є визначальною ознакою; гриб упізнають за підземним способом життя, бульбоподібним замкнутим плодовим тілом без шапки й ніжки та зв'язком із сосною.