Трюфель білийChoiromyces meandriformis
Інші назви: Хойроміцес меандровий, Хіроміцес меандроподібний
Паспорт
- Гіменофор
- Камерний
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Малий (до 5 см)
✓ Умовно їстівний
Найчастіше плутають із двійником: Трюфель їстівний (їстівний).
Швидкі відповіді
Де шукати?
Опис
Трюфель білий, або хіроміцес меандроподібний (Choiromyces meandriformis) — підземний гриб-аскоміцет з родини трюфелевих. Не плутати зі знаменитим італійським «білим трюфелем» Tuber magnatum: український вид значно скромніший за смаком, ароматом і цінністю. Утім, для української мікофлори це справжня рідкість і цікавий об'єкт спостережень — гриб-трюфель, який майже ніхто не бачив, бо він росте під землею.
В Україні вид зустрічається у Прикарпатті, Закарпатті, в Карпатах, рідше у Західному Лісостепу, у дубово-букових і змішаних лісах із сосною. Утворює мікоризу з дубом і хвойними (соснами, ялиною, дугласовим псевдотсугом). Плодові тіла занурені в ґрунт на 5–15 см, інколи лише трохи виступають на поверхні. Знаходять їх випадково, при викопуванні рослин, або зі спеціально натренованими собаками-трюфельниками.
Їстівність — суперечлива. У Німеччині, Швеції, Угорщині трюфель білий вважається делікатесом і подається у ресторанах. В Іспанії та Італії заборонений до продажу, у Франції вважається отруйним: викликає шлунково-кишкові отруєння у певної частки людей, особливо при вживанні старих або сирих плодових тіл. В Україні офіційного статусу немає. Якщо гриб достеменно визначено (найкраще — підтверджено мікологом), загальна рекомендація така: уперше з'їсти лише невелику порцію, щоб перевірити власну переносимість, обов'язково варити перед їжею, не давати дітям. Це не спосіб перевірити, чи гриб їстівний: невідомий гриб малими порціями не «тестують» ніколи. Найбезпечніше — просто фіксувати знахідки як науковий цікавий факт.
Шапка
Плодове тіло у вигляді клубнеподібної бульби неправильної форми, 2–8 см (інколи до 12 см) у поперечнику. Молоде — біле або кремове, з гладенькою поверхнею. З віком стає жовтувато-коричневим з червонувато-бурими плямами. Поверхня матова, при дозріванні може трохи зморщуватись.
Гіменофор
Гіменіальний шар внутрішній — у молодого гриба гомогенна біла «м'якоть», з дозріванням розвиваються характерні лабіринтові, мережаподібні жилки темнішого кольору, що проходять через білу основу. На розрізі дозрілий гриб має виразний мармуровий малюнок — за нього і назва «меандроподібний» (від меандрів річки).
Ніжка
Ніжки немає — плодове тіло гіпогейне (підземне), цілком занурене у ґрунт. Прикріплення до субстрату через тонкі міцелійні тяжі.
М'якоть
М'якуш у молодих грибів суцільно білий, щільний, м'ясистий. У дозрілих — біла основа з мережею жовто-коричневих або сіруватих жилок. Текстура схожа на щільний сир.
Запах
Запах сильний, своєрідний — нагадує суміш сиру камамбер, грибної консерви і сирої картоплі. У свіжих гриб приємний, у перезрілих стає різким і неприємним. Смак м'який, з горіховим відтінком.
›Наукові синоніми (2)
Choiromyces leonis Tul. & C. Tul., Rhizopogon leonis (Tul. & C. Tul.) Payer
Як не сплутати
Двійники і порівняння
Порівняти з іншим грибом| Ознака | Трюфель білий | Трюфель їстівний |
|---|---|---|
| Гіменофор | Камерний | Камерний |
| Колір шапки | Білий, Кремовий, Жовтий | Чорний, Коричневий |
| Запах | Приємний, Хімічний | Приємний |
| Їстівність | Умовно їстівний | Їстівний |
Інші двійники
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Опеньок товстоногий
Armillaria gallica
Опеньок тополевий
Cyclocybe aegerita
Геріцій гребінчастий
Hericium erinaceus
Лисичка бліда
Cantharellus pallens
Лисичка горбата
Cantharellula umbonata
Лисичка сіра
Craterellus cinereus
Часті запитання
Чи безпечно їсти?
Питання спірне. У Німеччині, Швеції, Угорщині гриб офіційно їстівний, у Іспанії заборонений як отруйний. У різних людей може давати різну реакцію — від нормальної переносимості до сильного шлунково-кишкового отруєння. Якщо вирішили скуштувати: лише достеменно визначені (найкраще — підтверджені мікологом) молоді білі екземпляри, обов'язково варити 20–30 хв. Уперше з'їжте малу порцію і зачекайте 24 години — це перевірка вашої особистої переносимості цього виду, а не спосіб з'ясувати, чи гриб їстівний. Невідомий гриб малою порцією не перевіряють ніколи.
Чим відрізняється від справжніх делікатесних трюфелів?
Справжній білий трюфель (Tuber magnatum) і чорний (Tuber melanosporum) — це інший рід (Tuber, не Choiromyces). У них тонший, складніший аромат і вони ніколи не виступають на поверхню. Choiromyces — простіший «селянський» трюфель, частково виступає над землею, аромат брутальніший.
Де шукати в Україні?
Прикарпаття, Закарпаття, Карпати, рідше Західний Лісостеп. У дубових і дубово-соснових лісах на легких ґрунтах. Шукати треба під землею на глибині 5–15 см. Шукають натренованими собаками або шляхом спостереження за невеликими горбочками на ґрунті.
Коли плодоносить?
Серпень — жовтень, з піком у вересні. На відміну від наземних грибів, гіпогейні трюфелі дозрівають повільніше і довше зберігаються у ґрунті. Можуть бути знайдені і у спокійний осінній період після перших заморозків.
Чи можна сплутати з оленячим трюфелем?
Оленячий трюфель (Elaphomyces) — теж підземний, але темніший, у формі менших горіхів, з твердою чорно-коричневою кіркою. Він неїстівний, але і не отруйний. Choiromyces більший, світліший, з характерною мармуровою серединою на розрізі.
З якими деревами утворює мікоризу?
Переважно з дубом (Quercus), також із сосною, ялиною, дугласовим псевдотсугом. У дубових і змішаних лісах із хвойними найімовірніший. У чисто хвойних або чисто листяних бувають, але рідше.
Чому в одних країнах їстівний, а в інших — отруйний?
Можливо, різні європейські популяції мають хімічно різний склад токсинів. Або справа у способах приготування — у Німеччині гриб завжди ретельно проварюють. Безпечніше орієнтуватись на південноєвропейські застереження: гриб може дати сильне розлад шлунку.
Чи варто збирати взагалі?
Враховуючи рідкість, складність знаходження, спірний статус їстівності і відсутність значної гастрономічної цінності — практичного сенсу для більшості грибників немає. Цей вид — об'єкт інтересу для мікологів і колекціонерів рідкісних знахідок, а не для кухні.
Трюфель білий їстівний чи отруйний?
Який гіменофор у трюфеля білого?
Яка шапка у трюфеля білого?
Яка ніжка у трюфеля білого?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine