Болетин азіатський чи Болетин примітний

Шапка болетина азіатського сягає від 4 до 10 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-півкуляста, з віком розкривається до плоскої. Поверхня волокнисто-луската, у вологу погоду клейкувато-слизька, з рештками покривала по краю. Забарвлення яскраве — червонувато-малинове, рожево-червоне чи буро-червоне, з темнішими притиснутими волокнистими лусочками. Яскравий малиновий колір вирізняє цей вид з-поміж жовтаво-бурих маслюків.

Капелюшок 5–12 см, у молодих грибів напівкулястий, потім подушкоподібний. Колір червонувато-коричневий, темно-малиновий, з характерним «волокнистим» поверхневим малюнком — наче з тонкої тканини. Поверхня клейка у вологу погоду, у суху матова. У дорослих часто з ущільненим темнішим центром.

Гіменофор трубчастий. Трубочки помітно спускаються по ніжці (низхідні), з широкими кутасто-радіальними порами, що нагадують стільники, як і в інших болетинів. Колір їх жовтий чи золотисто-жовтий, з віком оливково-жовтий; при пошкодженні можуть трохи буріти. Великі кутасті низхідні пори — характерна ознака роду. Споровий порошок оливково-бурий.

Гіменофор трубчастий, спускається по ніжці (характерна ознака роду Boletinus). Колір жовтуватий, у дозрілих оливково-коричневий. Пори великі, кутасті, інколи мають радіальне розташування.

Ніжка циліндрична, заввишки від 4 до 8 сантиметрів, жовтаво-червонувата, у верхній частині з помітним слизуватим чи волокнистим кільцем — слідом від покривала. Вище кільця ніжка світло-жовта, нижче — у тон шапки, з червонуватими волокнами. Вольви немає. Поєднання яскравої лускатої шапки, низхідних жовтих пор, кільця та зв'язку з модриною надійно визначає цей вид.

Ніжка 4–10 см заввишки, 1–2,5 см завтовшки, циліндрична. Колір червонувато-коричневий до бурого, темніший за капелюшок. У верхній частині — характерна груба сітка з товстих жилок. Кільце плівчасте, біле з рожевими відтінками, швидко зникає.

М'якоть жовтувата чи блідо-жовта, доволі м'яка й водяниста, на зрізі може злегка рожевіти чи буріти. Смак м'який, без гіркоти. Через водянисту консистенцію для столу обирають молоді міцні екземпляри; кулінарна цінність посередня, як і в інших модринових маслюків.

М'якуш жовтуватий, м'який, водянистий. На розрізі повільно червоніє, потім темніє до коричневого. У ніжці — твердіший і волокнистий.

Запах слабкий, приємний, типово грибний, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на яскраву червонувато-малинову лускату шапку, великі низхідні жовті пори, кільце на ніжці та незмінний зв'язок із модриною.

Запах слабкий, приємно-грибний з ледь смолистою нотою (від модрини). Смак м'який, без гіркоти.