Як відрізнити гнойовик мерехтливий від галерини облямованої

Молода шапка яйцеподібна, 1–2,5 см, потім дзвоникоподібна й опукла, 2–4 см, зрідка до 5 см, з віком край розтріскується й загинається. Колір медово-бурий, вохристий чи рудувато-бурий, у центрі темніший, до краю світліший, з часом сіро-бурий. Поверхня посмугована майже до центру.

Молоді шапки вкриті дрібними білими блискучими крупинками, схожими на цукор чи слюду. Дощ і роса їх змивають, тож у старших грибів шапка гола.

Шапка невелика, від 1,5 до 5 см, зрідка до 7 см. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється майже до плоскої, іноді з невеликим горбиком посередині.

Колір медово-жовтий, вохристий або рудувато-бурий. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка, а край просвічує, і крізь нього видно смужки пластинок. Шапка гігрофанна: підсихаючи, вона помітно світлішає і буває двоколірною. Опеньок літній змінюється так само, тож за кольором шапки ці гриби не розрізнити.

Пластинки густі, прирослі чи вільні, спершу білі, потім сіро-бурі, пурпурово-бурі й чорні. З віком чорніють і частково розпливаються, але менше, ніж у гнойовика чорнильного.

Споровий порошок чорно-бурий або чорний.

Пластинки прирослі до ніжки або трохи на неї збігають, часті й вузькі. У молодого гриба вони блідо-вохристі, жовтуваті, а з дозріванням спор стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Він відрізняє галерину від опенька осіннього й зимового опенька (у них відбиток білий), а також від несправжніх опеньків (у них фіолетово-бурий, майже чорний). Але від опенька літнього споровий порошок не рятує: у нього він такого самого кольору. Спори бородавчасті, приблизно 8–10 × 5–6 мкм, помітно більші й шорсткіші, ніж гладенькі спори опенька літнього, проте це видно лише під мікроскопом.

Ніжка 3–8 см заввишки, зрідка до 10 см, і 2–5 мм завтовшки, біла, шовковиста, порожниста, крихка, біля основи вохриста чи бурувата. На молодих ніжках під лупою видно дрібний пушок. Кільця немає.

Ніжка тонка, 2–7 см завдовжки і 3–8 мм завтовшки, рівна, з віком стає порожнистою. Вгорі вона світла, а донизу темнішає до бурої чи червонувато-бурої. Нижче кільця ніжку вкривають світлі сріблясті волокна, що тягнуться вздовж, але відстовбурчених лусочок, як в опенька літнього, на ній немає. Біля основи видно білу повсть грибниці.

Кільце тонке, плівчасте, білувате чи жовтувате, і від спор швидко буріє. Воно крихке: часто від нього лишається тільки бура смужка на ніжці, а в старих грибів кільце може зникнути зовсім. Тож якщо кільця немає, це ще не доказ, що перед Вами не галерина. Вольви біля основи немає.

М'якоть дуже тонка, крихка, білувата.

М'якоть тонка, жовтувата або водянисто-бура, у ніжці темніша. На зрізі колір не змінюється.

Запах невиразний.

Запах часто борошнистий, як у свіжого борошна, особливо в розім'ятого гриба. Але буває він і зовсім слабкий, тому визначники не вважають запах надійною прикметою. Покладатися на нього, щоб відрізнити галерину від опенька, не можна.