Як відрізнити опеньок хибний сіропластинчатий від галерини облямованої

Шапка невелика, від 1,5 до 5 см, зрідка до 7 см. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється майже до плоскої, іноді з невеликим горбиком посередині.

Колір медово-жовтий, вохристий або рудувато-бурий. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка, а край просвічує, і крізь нього видно смужки пластинок. Шапка гігрофанна: підсихаючи, вона помітно світлішає і буває двоколірною. Опеньок літній змінюється так само, тож за кольором шапки ці гриби не розрізнити.

Шапка 3-7 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична з підгорнутим краєм, з часом стає опуклою з низьким горбочком. Колір охряно-жовтий до жовто-бурого, у центрі темніший до помаранчево-бурого, край світліший. Поверхня гладенька, у вологу погоду ледь липка. Шкірочка не знімається.

Пластинки прирослі до ніжки або трохи на неї збігають, часті й вузькі. У молодого гриба вони блідо-вохристі, жовтуваті, а з дозріванням спор стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Він відрізняє галерину від опенька осіннього й зимового опенька (у них відбиток білий), а також від несправжніх опеньків (у них фіолетово-бурий, майже чорний). Але від опенька літнього споровий порошок не рятує: у нього він такого самого кольору. Спори бородавчасті, приблизно 8–10 × 5–6 мкм, помітно більші й шорсткіші, ніж гладенькі спори опенька літнього, проте це видно лише під мікроскопом.

Пластинчастий гіменофор — пластинки приросли до ніжки, помірно часті. У молодого — сірувато-білі, з віком стають сіро-бузковими, попелясто-сірими, фіолетово-сірими через дозрілий споровий порошок. Ніколи не стають сірчано-жовтими чи зеленуватими — це принципово відрізняє цей вид від отруйної гіфоломи сірчано-жовтої. Споровий порошок темно-фіолетово-бурий до чорно-бурого.

Ніжка тонка, 2–7 см завдовжки і 3–8 мм завтовшки, рівна, з віком стає порожнистою. Вгорі вона світла, а донизу темнішає до бурої чи червонувато-бурої. Нижче кільця ніжку вкривають світлі сріблясті волокна, що тягнуться вздовж, але відстовбурчених лусочок, як в опенька літнього, на ній немає. Біля основи видно білу повсть грибниці.

Кільце тонке, плівчасте, білувате чи жовтувате, і від спор швидко буріє. Воно крихке: часто від нього лишається тільки бура смужка на ніжці, а в старих грибів кільце може зникнути зовсім. Тож якщо кільця немає, це ще не доказ, що перед Вами не галерина. Вольви біля основи немає.

Ніжка 4-8 см заввишки, 0,5-1 см у товщину, циліндрична, часто вигнута. Колір охряно-жовтий згори, з віком темніший до буро-рудуватого донизу. Поверхня з тонкими повздовжніми волокнами. Кільце слабко виражене або відсутнє — у молодого може бути тонкий волокнистий поясок. Часто кілька ніжок зрослі основами у пучок.

М'якоть тонка, жовтувата або водянисто-бура, у ніжці темніша. На зрізі колір не змінюється.

М'якуш мʼясистий у шапці, жовтуватий, у ніжці більш волокнистий. На зрізі кольору не змінює. Запах і смак приємні грибні, без гіркоти. Це додаткова діагностична ознака проти сірчано-жовтого, у якого м'якуш гіркий.

Запах часто борошнистий, як у свіжого борошна, особливо в розім'ятого гриба. Але буває він і зовсім слабкий, тому визначники не вважають запах надійною прикметою. Покладатися на нього, щоб відрізнити галерину від опенька, не можна.

Приємний грибний, без характерних ноток і без гіркоти.