Як відрізнити гриб зимовий від галерини облямованої

Шапка невелика, від 1,5 до 5 см, зрідка до 7 см. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється майже до плоскої, іноді з невеликим горбиком посередині.

Колір медово-жовтий, вохристий або рудувато-бурий. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка, а край просвічує, і крізь нього видно смужки пластинок. Шапка гігрофанна: підсихаючи, вона помітно світлішає і буває двоколірною. Опеньок літній змінюється так само, тож за кольором шапки ці гриби не розрізнити.

Шапка 2-8 см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта до плоскої. Колір жовто-помаранчевий, медово-жовтий, у центрі темніший, до краю — світліший. У вологу погоду — слизька, блискуча; у суху — дещо матова. Шкірочка легко знімається.

Пластинки прирослі до ніжки або трохи на неї збігають, часті й вузькі. У молодого гриба вони блідо-вохристі, жовтуваті, а з дозріванням спор стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Він відрізняє галерину від опенька осіннього й зимового опенька (у них відбиток білий), а також від несправжніх опеньків (у них фіолетово-бурий, майже чорний). Але від опенька літнього споровий порошок не рятує: у нього він такого самого кольору. Спори бородавчасті, приблизно 8–10 × 5–6 мкм, помітно більші й шорсткіші, ніж гладенькі спори опенька літнього, проте це видно лише під мікроскопом.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, прирослі або злегка низхідні. Колір білуватий до кремового, з віком — жовтуватий. Споровий порошок білий — важлива діагностична ознака для відрізнення від отруйної галерини (у тієї споровий порошок іржаво-коричневий).

Ніжка тонка, 2–7 см завдовжки і 3–8 мм завтовшки, рівна, з віком стає порожнистою. Вгорі вона світла, а донизу темнішає до бурої чи червонувато-бурої. Нижче кільця ніжку вкривають світлі сріблясті волокна, що тягнуться вздовж, але відстовбурчених лусочок, як в опенька літнього, на ній немає. Біля основи видно білу повсть грибниці.

Кільце тонке, плівчасте, білувате чи жовтувате, і від спор швидко буріє. Воно крихке: часто від нього лишається тільки бура смужка на ніжці, а в старих грибів кільце може зникнути зовсім. Тож якщо кільця немає, це ще не доказ, що перед Вами не галерина. Вольви біля основи немає.

Ніжка 3-7 см заввишки, 0,3-0,8 см у товщину, тонка, циліндрична, часто вигнута, всередині порожня. характерна ознака — бархатиста темно-бура поверхня, особливо у нижній частині (верхня — світліша, жовтувата). Кільця немає, але це ще не доказ: у галерини кільце крихке і часто зникає. Зате ніжка в галерини бура, зі світлими поздовжніми волокнами, а не оксамитова.

М'якоть тонка, жовтувата або водянисто-бура, у ніжці темніша. На зрізі колір не змінюється.

м'якуш у шапці тонкий, жовтуватий, у ніжці — жилуватий і пружний. На зрізі кольору не змінює. Має приємний м'який смак.

Запах часто борошнистий, як у свіжого борошна, особливо в розім'ятого гриба. Але буває він і зовсім слабкий, тому визначники не вважають запах надійною прикметою. Покладатися на нього, щоб відрізнити галерину від опенька, не можна.

Слабкий приємний грибний запах. Смак м'який, делікатний.