Гнойовик мерехтливийCoprinellus micaceus

Гнойовик мерехтливий (Coprinellus micaceus), його ще називають гнойовиком іскристим, легко впізнати навесні й восени біля пнів у парках і дворах. Невеликі медово-бурі ребристі шапочки ростуть густими гронами, а молоді гриби ніби присипані дрібним цукром чи блискітками. Ці білі крупинки лишилися від загального покривала, і дощ швидко їх змиває. Як і інші гнойовики, дозрілий гриб чорніє й частково розпливається в «чорнило».

Як упізнати гнойовик мерехтливий? Шапка 2–4 см, зрідка до 5 см, спершу яйцеподібна, потім дзвоникоподібна, медово-бура чи вохриста, з рудуватим центром і світлішим краєм, посмугована майже до верху. Блискучі крупинки на молодих шапках найкраща прикмета, але після дощу їх уже немає. Пластинки густі, спершу білі, потім сіро-бурі й чорні. Ніжка біла, шовковиста, порожниста й ламка, 3–8 см заввишки, кільця немає. Споровий порошок чорно-бурий чи чорний.

Де росте гнойовик мерехтливий? На гнилій деревині листяних дерев: на пнях, корінні, закопаній у землю деревині, тож часом здається, що він виріс просто з газону. Дуже часто трапляється в містах, у парках, біля вуличних дерев і дворах. На одному пні гриб може з'являтися кілька разів за сезон. В Україні він звичайний скрізь, від Карпат і Полісся до степу та Криму, з квітня до листопада, найбільше в травні–червні та в жовтні, а в теплу погоду буває й у грудні.

Чи їстівний гнойовик мерехтливий? Умовно. Молоді, ще світлі гриби більшість довідників вважає їстівними, але м'якоть у них тонка, і за кілька годин після збору вони починають чорніти, тож готувати треба одразу. Деякі джерела вважають його неїстівним через малий розмір. Німецьке мікологічне товариство зараховує його до гнойовиків, що можуть дати реакцію з алкоголем, хоча, за їхніми даними, коприну в ньому мало, а інші джерела коприну не знаходять зовсім. Тому кілька днів до і після такої страви не вживайте алкоголю: реакція можлива ще кілька днів після їжі. Не збирайте гриби біля доріг і на забрудненій землі: гнойовик мерехтливий накопичує свинець і кадмій. Доказів, що він галюциногенний, немає. Якщо після такої страви, особливо зі спиртним, почервоніло обличчя, частішає серцебиття чи нудить, телефонуйте 103. А якщо в страву могли потрапити інші бурі гриби з пня і через 6–24 години почалися блювання чи пронос, негайно телефонуйте 103, навіть якщо згодом полегшало.

З чим його можна сплутати? Гнойовик чорнильний більший, сірий, без блискіток, і його не можна поєднувати з алкоголем. Гнойовик білий високий, білий, кошлатий і росте в траві. Найближчі родичі, гнойовик вербовий і гнойовик цукристий, теж бувають в Україні, але відрізнити їх можна лише під мікроскопом, а небезпечними вони не вважаються. Гнойовик розсіяний значно дрібніший і росте сотнями. Справжній ризик в іншому: коли блискітки змиті, з того самого пня легко зібрати інші бурі гриби. Псатирела Psathyrella piluliformis має білу торочку покривала на краю шапки й не розпливається. Опеньок літній і смертельно отруйна галерина облямована мають кільце чи його слід, бурий споровий порошок і теж ніколи не перетворюються на чорнило. Розрізнити між собою опеньок літній і галерину часто можна лише під мікроскопом, тож бурі гриби з пня без досвіду не збирайте, а гнойовики й опеньки ніколи не кладіть в один кошик. Псилоциба напівланцетовидна росте розсіяно в траві, а не щільними гронами на деревині.

Назва micaceus означає «слюдяний»: крупинки на шапці блищать, як слюда. Кожне плодове тіло живе лише кілька днів.