Гнойовик сорочийCoprinopsis picacea

Гнойовик сорочий (Coprinopsis picacea), його ще називають гнойовиком дятловим або смолистим, легко впізнати, коли шапка вже розкрилася: на чорно-бурому тлі лежать білі пухнасті клапті, і гриб справді схожий на пір'я сороки. Це високий тонкий гриб: шапка-дзвоник до 8 см, ніжка 10–20 см, біла й порожниста. Як і інші гнойовики, дозрілий він розпливається в чорне «чорнило». Їсти його не можна.

Чи отруйний гнойовик сорочий? Більшість визначників називають його отруйним, деякі пишуть про розлад травлення. Німецьке мікологічне товариство вносить його до списку гнойовиків, які можуть викликати реакцію з алкоголем, як гнойовик чорнильний. Втім, саму отруту в ньому досі не виявили, і описаних випадків отруєння ми не знайшли. Те, що їх не знайшли, не означає, що він безпечний: гриб нечастий і неприємно пахне, тож його просто рідко куштують. Чуток про галюциногенні властивості достовірні джерела не підтверджують. Якщо хтось його з'їв, кілька днів, до п'яти, не вживайте алкоголю, а при нездужанні, особливо після спиртного (почервоніння обличчя, серцебиття, нудота), телефонуйте 103 і збережіть фото гриба.

Як відрізнити від гнойовика білого? Плутають їх лише в молодості, коли шапка сорочого ще суцільно вкрита білим покривалом і має форму яйця. Головна різниця в шкірці: у гнойовика білого шапка суцільно біла з великими загнутими лусками, а в сорочого крізь тріщини покривала проглядає темно-бура чи чорна блискуча шкірка. Гнойовик білий росте переважно на газонах, узбіччях і в траві, часто групами, а сорочий у лісі серед опалого листя, поодинці або по кілька. Але й гнойовик білий трапляється на лісових галявинах, а сорочий зрідка на тінистих вологих луках, тож місце росту лише підказка. Кільце теж ненадійне: у гнойовика білого воно рухливе і часто губиться. Тож білий гнойовик для кошика шукайте в траві, а будь-який білуватий гнойовик з лісу краще не брати. Гнойовик чорнильний сірий, без білих клаптів, і росте гронами біля пнів. Гнойовик звичайний дрібніший і росте на гною.

Де росте гнойовик сорочий? У листяних лісах, найчастіше букових, а також у дібровах і грабових лісах, на багатому, часто вапнистому ґрунті серед листя, іноді на рештках гнилої деревини. В Україні його найчастіше фотографують у Криму, на Черкащині, Хмельниччині, Закарпатті й Тернопільщині, знахідки є також на Харківщині, Полтавщині, Буковині, Львівщині й Вінниччині. Плодові тіла з'являються переважно з вересня до листопада, найбільше в жовтні, у Криму до грудня-січня, а зрідка буває невелика хвиля й у травні-червні. До Червоної книги України він не входить.

Латинська назва picacea походить від сороки (Pica pica), а німці звуть його дятловим гнойовиком. Пахне він по-різному: іноді неприємно, дьогтем, нафталіном чи карболкою, а іноді майже ніяк.