MycoNote безкоштовний і без платних підписок. Тримається на підтримці читачів. Сайт живе завдяки читачам. Підтримати проєкт →Підтримати MycoNote →
Оновлено
Гнойовик білий від гнойовика сорочого найлегше відрізнити за шкіркою шапки: у білого вона вся біла, а в сорочого між білими клаптями проглядає темно-бура чи чорна блискуча шкірка. Гнойовик білий їстівний, поки молодий, а сорочий їсти не можна.
Гнойовик білий (Coprinus comatus, його ще звуть чубатим) росте на газонах, узбіччях і луках, і збирають його лише молодим. Гнойовик сорочий (Coprinopsis picacea, він же дятловий чи смолистий) живе в листяних лісах, найчастіше букових. Дорослого сорочого з білим не сплутаєш: біле «пір'я» на чорному тлі видно здалеку. Підступні молоді гриби, коли шапка сорочого ще яйцеподібна й майже суцільно вкрита білим покривалом.
Що під лусками. У гнойовика білого шапка біла скрізь, буруватий у неї лише самий верх. У сорочого біле покривало лежить окремими клаптями на темно-бурій чи чорній шкірці, і в молодого гриба темне тло видно вже в перших тріщинах. Це найнадійніша ознака, але поки покривало ціле, темної шкірки не видно взагалі.
Які луски. У білого великі кошлаті луски, відстовбурчені догори, білі з буруватими кінчиками. У сорочого пласкі повстисті клапті, схожі на шматочки вати, і вони не загинаються.
Скільки їх поруч. Гнойовик білий росте групами, часто рядами чи колом. Сорочий трапляється поодинці або по кілька штук, далеко один від одного.
Де ростуть. Білий любить траву і зрушену землю: газони, узбіччя, краї стежок, луки, лісові галявини. Сорочий росте в лісі серед опалого листя, найчастіше під буками на вапнистому ґрунті, рідше в дібровах і грабових лісах. Але це лише підказка: білого знаходять і в світлому лісі, а сорочого зрідка на тінистих луках.
Запах. У гнойовика білого слабкий і приємний. Сорочий іноді неприємно пахне дьогтем, нафталіном чи карболкою, а іноді майже ніяк, тож відсутність запаху нічого не доводить.
Не працює
Кільце. У гнойовика білого воно тонке, рухоме, легко сповзає вниз або губиться зовсім. У сорочого кільця здебільшого немає, але одне британське джерело описує в нього рухомий залишок покривала внизу ніжки. Тож за кільцем їх не розрізнити.
Не працює
Пластинки. В обох вони спершу білі, потім рожевіють і чорніють.
Не працює
«Розпливається в чорнило, отже, це гнойовик білий». Дозрілими розпливаються обидва.
Не працює
Місце саме по собі. Узлісся й галявини підходять обом.
Подивіться між лусками. Темна шкірка будь-де на шапці означає, що це не гнойовик білий. Але й відсутність темної шкірки ще нічого не доводить, якщо покривало ціле.
Роздивіться самі луски: кошлаті й відстовбурчені чи пласкі, як клаптики вати.
Огляньтеся довкола. Ціла група в траві схожа на гнойовик білий, а один-два гриби в листі під буками вже привід насторожитися.
Понюхайте гриб. Дьогтярний чи «нафталіновий» запах може вказувати на сорочого, але запах буває слабким, тож це лише підказка.
Гнойовик білий для кошика беріть, лише коли збігаються всі три ознаки: кошлаті відстовбурчені луски, ріст у траві і група грибів поруч. Гладеньке повстисте біле «яйце», що росте саме в лісовому листі, не доводить нічого, його краще залишити. І не збирайте гнойовик білий біля жвавих доріг чи на забрудненій землі: він накопичує важкі метали.
Якщо гнойовик сорочий потрапив у страву, кілька днів, до п'яти, не вживайте алкоголю. У гнойовика чорнильного така реакція починається за кілька хвилин після спиртного: червоніє обличчя, частішає серцебиття, нудить, буває блювання.
При будь-якому нездужанні телефонуйте 103 і збережіть залишки грибів (або фото). Не викликайте блювання самі. Активоване вугілля лише за порадою лікаря чи диспетчера 103. Скажіть, які гриби їли, коли і чи пили після них алкоголь.
Більшість визначників називають гнойовик сорочий отруйним, деякі пишуть про розлад травлення. Німецьке мікологічне товариство вносить його до списку гнойовиків, які можуть дати реакцію з алкоголем, як гнойовик чорнильний. Яка саме в ньому отрута, досі не з'ясовано, а описаних випадків отруєння нам знайти не вдалося. Безпечним його це не робить: гриб нечастий і неприємно пахне, тож його просто рідко їдять.
З чорнильним гнойовиком білий теж плутають, про це окрема сторінка: гнойовик білий і гнойовик чорнильний. А як готувати гнойовик білий і чому з ним треба поспішати, ми розповіли в статті «Гнойовик білий: їстівний, поки білий».
Зустріти обидва гриби можна восени, з вересня до листопада, найчастіше в жовтні, коли в сорочого пік. Гнойовик білий росте довше: в Україні з липня до листопада. Сорочий у нас найчастіше фотографують у Криму, на Черкащині, Хмельниччині, Закарпатті й Тернопільщині. Найризикованіше місце: галявини й узбіччя лісових доріг у букових і дубових лісах, де трава межує з листям.
| Характеристика | Гнойовик білий | Гнойовик сорочий |
|---|---|---|
| Клас їстівності | Гнойовик білий: Їстівний | Гнойовик сорочий: Отруйний |
| Сезон | Гнойовик білий: Весна, Літо, Осінь | Гнойовик сорочий: Весна, Літо, Осінь, Зима |
| Призначення | Гнойовик білий: Свіже приготування | Гнойовик сорочий: Не вживають |
| Колір шапки | Гнойовик білий: Білий, Кремовий | Гнойовик сорочий: Чорний, Темно-коричневий, Строкатий, Білий |
| Форма шапки | Гнойовик білий: Циліндрична | Гнойовик сорочий: Циліндрична, Конічна |
| Смак | Гнойовик білий: М'який | Гнойовик сорочий: Невідомий |
| Запах | Гнойовик білий: Приємний | Гнойовик сорочий: Неприємний, Без запаху |
| Ніжка | Гнойовик білий: Центральна | Гнойовик сорочий: Центральна, Порожниста, Бульбоподібна |
| Кільце (покривало) | Гнойовик білий: Кільце є | Гнойовик сорочий: Кільця немає |
| Субстрат | Гнойовик білий: Ґрунт | Гнойовик сорочий: Ґрунт, Листяна підстилка |
| Дерева-партнери | Гнойовик білий: — | Гнойовик сорочий: Бук, Дуб, Граб |
| Як росте | Гнойовик білий: Групою, Пучком з одного місця | Гнойовик сорочий: Поодинці, Групою |
Однакові в обох: розмір, поверхня шапки, зміна м'якоті, гіменофор, тип живлення.