Гнойовик розсіянийCoprinellus disseminatus

Гнойовик розсіяний (Coprinellus disseminatus) майже ніколи не трапляється поодинці: біля старого пня чи на трухлявій колоді його дрібні дзвоники висипають десятками й сотнями, ніби хтось розсипав жменю ґудзиків. Кожна шапочка лише 0,5–1,5 см, спершу кремово-біла, потім сіра, а в центрі лишається вохристо-бура. На відміну від більшості гнойовиків, він не розпливається в чорнило, а за два-три дні просто сіріє й чорніє.

Як упізнати гнойовик розсіяний? Шапка дзвоникоподібна, 0,5–1,5 см, зрідка до 2 см, посмугована від краю майже до центру, молода під лупою вкрита дрібними волосками й крупинками. Пластинки порівняно рідкі, спершу білі, потім сірі й чорнуваті. Ніжка тонка, 1,5–4 см заввишки й лише 1–2 мм завтовшки, біла, напівпрозора, порожниста й дуже ламка. Гриби такі крихкі, що розсипаються в руках. Споровий порошок чорний чи чорно-бурий. Найкраща прикмета: сотні однакових крихітних шапочок, що вкривають пень і ґрунт довкола.

Де росте гнойовик розсіяний? На мертвій деревині листяних дерев: на старих пнях, корінні, закопаній деревині й тирсі, тож іноді здається, що він росте з голої землі чи газону, але під ним завжди є деревина. Трапляється в лісах, парках, садах і на подвір'ях. В Україні він звичайний по всій країні, від Карпат і Полісся до Лісостепу, степу та Криму. Плодові тіла з'являються з травня до листопада, найбільше в червні–липні та в жовтні, і за сезон можуть вирости кілька разів.

Чи їстівний гнойовик розсіяний? Як їжа ні: він крихітний, тонкий і розсипається. Деякі довідники називають його їстівним, але не вартим уваги, більшість вважає неїстівним. Отруєнь ним ми не знайшли. Окремих досліджень на коприн чи галюциногенні речовини для цього виду ми теж не знайшли, тож доказів, що він галюциногенний, немає.

З чим його можна сплутати? Гнойовик мерехтливий більший, медово-бурий, з блискучими крупинками, росте щільними гронами, а не сотнями розсипом, і розпливається в чорнило. Найближчий двійник, псатирела Psathyrella pygmaea, теж росте дрібними групами на пнях, і відрізнити її надійно можна лише під мікроскопом. Міцени мають гладку, не посмуговану до центру шапку й білий споровий порошок. Головна небезпека в іншому: серед дрібних бурих грибів на гнилій деревині трапляється смертельно отруйна галерина облямована. Вона більша, має кільце чи його слід, гладку шапку й іржаво-бурий споровий порошок. Тож дрібні гриби з пнів без досвіду не збирайте. Псилоциба напівланцетовидна росте в траві, а не на деревині, і має загострену шапку.

Англійці звуть його «гнойовиком фей»: його розсипи справді схожі на казкові поселення біля пнів.