Як відрізнити опеньок осінній від галерини облямованої

Шапка невелика, від 1,5 до 5 см, зрідка до 7 см. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється майже до плоскої, іноді з невеликим горбиком посередині.

Колір медово-жовтий, вохристий або рудувато-бурий. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка, а край просвічує, і крізь нього видно смужки пластинок. Шапка гігрофанна: підсихаючи, вона помітно світлішає і буває двоколірною. Опеньок літній змінюється так само, тож за кольором шапки ці гриби не розрізнити.

Шапка опенька 3–12 см у діаметрі. У молодих грибів кулясто-опукла, з підгорнутим краєм; з віком стає плоско-розпростертою з невеликим горбочком посередині.

Колір варіює від медово-жовтого і вохряно-коричневого до темно-бурого з оливковим відтінком — залежить від породи дерева-господаря. Поверхня вкрита характерними дрібними темними лусочками, особливо щільними у центрі. У вологу погоду шапка ледь слизька, у суху — суха і матова.

Пластинки прирослі до ніжки або трохи на неї збігають, часті й вузькі. У молодого гриба вони блідо-вохристі, жовтуваті, а з дозріванням спор стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Він відрізняє галерину від опенька осіннього й зимового опенька (у них відбиток білий), а також від несправжніх опеньків (у них фіолетово-бурий, майже чорний). Але від опенька літнього споровий порошок не рятує: у нього він такого самого кольору. Спори бородавчасті, приблизно 8–10 × 5–6 мкм, помітно більші й шорсткіші, ніж гладенькі спори опенька літнього, проте це видно лише під мікроскопом.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки помірно частi, тонкі, прикріплені до ніжки коротким зубом або злегка сходять униз.

Колір у молодих грибів кремово-білий, з віком темніє до бруднувато-вохряного, нерідко з іржавими плямами від спор. Покривало (велум) на молодих грибах закриває гіменофор перетинкою і з часом залишається на ніжці білуватим або блідо-жовтуватим кільцем, однією з ознак виду.

Ніжка тонка, 2–7 см завдовжки і 3–8 мм завтовшки, рівна, з віком стає порожнистою. Вгорі вона світла, а донизу темнішає до бурої чи червонувато-бурої. Нижче кільця ніжку вкривають світлі сріблясті волокна, що тягнуться вздовж, але відстовбурчених лусочок, як в опенька літнього, на ній немає. Біля основи видно білу повсть грибниці.

Кільце тонке, плівчасте, білувате чи жовтувате, і від спор швидко буріє. Воно крихке: часто від нього лишається тільки бура смужка на ніжці, а в старих грибів кільце може зникнути зовсім. Тож якщо кільця немає, це ще не доказ, що перед Вами не галерина. Вольви біля основи немає.

Ніжка опенька струнка і висока: 6–15 см заввишки, 0,8–2 см завтовшки. Циліндрична, часто злегка зігнута, до основи трохи розширена. Колір у верхній частині біло-жовтуватий, до основи темніє до іржаво-коричневого.

Поверхня волокниста, у нижній частині вкрита дрібними коричневими лусочками. Кільце плівчасте, білувате або блідо-жовтувате, у верхній третині ніжки, зазвичай тримається до старості, але буває й обірване. Тому визначайте опеньок не лише за кільцем, а й за світлими пластинками та лусочками на шапці. Вольва відсутня.

М'якоть тонка, жовтувата або водянисто-бура, у ніжці темніша. На зрізі колір не змінюється.

М'якоть тонка, біла, у ніжці помітно волокниста. На зрізі колір не змінює — лишається стабільно білою або кремовою. У шапці м'якоть м'якша і соковита, у ніжці — жорсткувата і нерідко з порожнинами у старих екземплярів.

Смак сирої м'якоті в'яжучий, гіркуватий, але відварюють опеньок не через смак: сирий чи недоварений він спричиняє розлад травлення. Після термообробки гіркота зникає, і м'якоть набуває приємного грибного смаку.

Запах часто борошнистий, як у свіжого борошна, особливо в розім'ятого гриба. Але буває він і зовсім слабкий, тому визначники не вважають запах надійною прикметою. Покладатися на нього, щоб відрізнити галерину від опенька, не можна.

Запах свіжого опенька слабкий, і описують його по-різному: як невиразний, ледь кислуватий чи затхлий. У несправжнього опенька запах теж невиразний, тож за запахом їх не розрізнити.

При розрізі аромат не змінюється. У висушеному вигляді гриб зберігає легкий грибний запах, але через високу вологість і тонку шапку опеньки рідко сушать — частіше маринують або солять.