Ліофіл скупченийLyophyllum decastes
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Лип. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Сірий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
- Запах
- Без запаху
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Лип. — Лист.
Активні місяці: Липень, Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Сірий, Коричневий, Кремовий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Без запаху
Опис
Ліофіл скупчений (Lyophyllum decastes) — гриб, який видно здалеку. Він майже завжди росте великими щільними «букетами» по 20–50 (інколи до 200) зрощених основами плодових тіл. Знайти такий «гниль» серед лісу або просто на узбіччі лісової дороги — це одразу повний кошик. Гриб дуже невибагливий, оселяється у місцях, де інші не ростуть: на вибитих стежках, гравійних насипах, у молодих посадках.
В Україні поширений по всій лісовій смузі і Лісостепу — від Карпат до Слобожанщини. Найчастіше з'являється на узбіччях доріг, у садах, на занедбаних газонах, біля гнилих коренів дерев. Сапротрофний, не пов'язаний із конкретним мікоризним партнером, тому росте і у листяних, і у мішаних, і навіть на відкритих ділянках. Сезон довгий: серпень — листопад.
Їстівність — добра, гриб 3 категорії. У Японії і Південній Кореї споріднені види культивують промислово під назвою «hon-shimeji». В Україні популярність нижча — багатьом грибникам не подобається тонкий вологий м'якуш і нейтральний смак. Але як «масовий» гриб для смаження з цибулею, у супі або для тушкування з м'ясом — чудовий варіант. Маринувати не варто: розкисає у банці. У культивованому вигляді став популярним у європейських ресторанах останнє десятиліття.
Шапка
Капелюшок 4–12 см, у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого, у старих майже плоский, з трохи піднятим центром. Колір варіює: сіруватий, буро-коричневий, охряний, інколи майже білий або шоколадний. Поверхня гладенька, суха, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається.
Гіменофор
Пластинки приростають до ніжки або злегка спускаються по ній. Молоді — білі, з віком жовтуватіють, у дозрілих — кремові з охряним відтінком. Частий. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 5–10 см заввишки, 1–3 см завтовшки, циліндрична, інколи дещо вигнута через скупчене зростання. Білувато-сіра, без кільця і вольви. У основі — нерідко зрощена з іншими у пучку, утворюючи спільну «п'ятку».
М'якоть
М'якуш білий, у молодих грибів пружний, з віком ватний і вологий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура трохи хрящувата у ніжці, ніжніша у капелюшку.
Запах
Запах слабкий, грибний, без виразних нот. Смак м'який, прісно-нейтральний. Деякі екземпляри мають ледь помітну солодкувату ноту.
›Наукові синоніми (2)
Agaricus decastes Fr. (1818), hymeniumType
Двійники
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
,_to_serve_as_an_atlas_to_the_Handbook_of_British_Fungi_(Pl._81)_(8163893789).webp)
Ліофіл брудний
Lyophyllum immundum
Ліофіл коричнево-сірий
Lyophyllum fumatofoetens
Ліофіл Фавре
Lyophyllum favrei
Рядовка травнева
Calocybe gambosa
Астерофора дощовикова
Asterophora lycoperdoides
Астерофора паразитична
Asterophora parasitica
Гіпсизігус в'язовий
Hypsizygus ulmarius
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Часті запитання
Чи є небезпечні двійники?
Так — потенційно. Найнебезпечніший — Clitocybe dilatata (умовно-їстівна або токсична), яка теж росте великими скупченнями. Відрізнити: у клітоцибе пластинки більш спускаються по ніжці, капелюшок воронкоподібний, м'якуш сухіший. Також варто перевіряти на ентоломи (Entoloma) — деякі види рожевоспорові і отруйні. Якщо є сумніви — не беріть.
Чи можна сплутати з ядовитою клітоцибе?
Клітоцибе білуватого (Clitocybe dealbata) — отруйний, але дрібніший (3–5 см) і світло-білий. Ліофіл крупніший, темніший, формує великі скупчення. Найнадійніше: ліофіл росте «букетом» зі зрощеними ніжками; клітоцибе білуватий — поодиноко або малими групами без зрощення. Розмір скупчення — ключ.
Де шукати в Україні?
Узбіччя лісових доріг, гравійні насипи, садки, парки, газони, занедбані ділянки. Любить порушений ґрунт — там, де є мертве коріння дерев. По всій лісовій смузі і Лісостепу. У степу і в чистих хвойних борах рідше.
Коли плодоносить?
Сезон довгий: з кінця липня до початку листопада, з піком у вересні-жовтні. Любить помірно-вологу і прохолодну осінь. Одна «родина» може плодоносити 3–4 тижні з періодичним появами нових хвиль.
Чим відрізняється від опеньків?
Опеньки (Armillaria) ростуть на пнях і коренях, мають характерне кільце на ніжці і темні лусочки на капелюшку. Ліофіл росте на ґрунті, без кільця, шкірка капелюшка гладка. Обидва скупчені, але опеньки на дереві, ліофіл на ґрунті.
Чому росте такими великими купами?
Це особливість виду — міцелій формує щільні «гнізда», з яких одночасно зростає 20–200 плодових тіл, зрощених основами. Така стратегія допомагає утримувати вологу і захищатися від конкурентів. У літературі такі грибниці називають «cespitose» (купчасті).
Як готувати?
Розділити пучок на окремі гриби. Промити (часто бувають з піском із дорожнього пилу). Найкраще — смажити з цибулею і морквою, тушкувати з вершками, додавати в супи. Маринувати погано — розкисає. Сушити можна, але аромат слабкий. Для повної насолоди готувати свіжим у день збору.
Чи безпечно вживати у великих кількостях?
У Японії і Кореї споріднені види (shimeji) їдять століттями. В Україні рідкісні випадки повідомлень про легкий шлунковий розлад — переважно при змішаному вживанні з іншими видами. Перші раз пробуйте малою порцією 100–150 г, перевірте реакцію.
Ліофіл скупчений їстівний чи отруйний?
Ліофіл скупчений: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у ліофіла скупченого?
Яка ніжка у ліофіла скупченого?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine