Ліофіл скупченийLyophyllum decastes
Паспорт
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Сірий
- Розмір
- Середній (5–15 см)
✓ Їстівний
Найчастіше плутають із двійником: Клітоцибе сірий (неїстівний).
Швидкі відповіді
Де шукати?
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Сірий, Коричневий, Кремовий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Без запаху
Опис
Ліофіл скупчений (Lyophyllum decastes) — гриб, який видно здалеку. Він майже завжди росте великими щільними «букетами» по 20–50 (інколи до 200) зрощених основами плодових тіл. Знайти такий «гниль» серед лісу або просто на узбіччі лісової дороги — це одразу повний кошик. Гриб дуже невибагливий, оселяється у місцях, де інші не ростуть: на вибитих стежках, гравійних насипах, у молодих посадках.
В Україні поширений по всій лісовій смузі і Лісостепу — від Карпат до Слобожанщини. Найчастіше з'являється на узбіччях доріг, у садах, на занедбаних газонах, біля гнилих коренів дерев. Сапротрофний, не пов'язаний із конкретним мікоризним партнером, тому росте і у листяних, і у мішаних, і навіть на відкритих ділянках. Сезон довгий: серпень — листопад.
Їстівність — добра, гриб 3 категорії. У Японії і Південній Кореї споріднені види культивують промислово під назвою «hon-shimeji». В Україні популярність нижча — багатьом грибникам не подобається тонкий вологий м'якуш і нейтральний смак. Але як «масовий» гриб для смаження з цибулею, у супі або для тушкування з м'ясом — чудовий варіант. Маринувати не варто: розкисає у банці. У культивованому вигляді став популярним у європейських ресторанах останнє десятиліття.
Шапка
Капелюшок 4–12 см, у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого, у старих майже плоский, з трохи піднятим центром. Колір варіює: сіруватий, буро-коричневий, охряний, інколи майже білий або шоколадний. Поверхня гладенька, суха, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається.
Гіменофор
Пластинки приростають до ніжки або злегка спускаються по ній. Молоді — білі, з віком жовтуватіють, у дозрілих — кремові з охряним відтінком. Частий. Споровий порошок білий.
Ніжка
Ніжка 5–10 см заввишки, 1–3 см завтовшки, циліндрична, інколи дещо вигнута через скупчене зростання. Білувато-сіра, без кільця і вольви. У основі — нерідко зрощена з іншими у пучку, утворюючи спільну «п'ятку».
М'якоть
М'якуш білий, у молодих грибів пружний, з віком ватний і вологий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура трохи хрящувата у ніжці, ніжніша у капелюшку.
Запах
Запах слабкий, грибний, без виразних нот. Смак м'який, прісно-нейтральний. Деякі екземпляри мають ледь помітну солодкувату ноту.
›Наукові синоніми (1)
Agaricus decastes Fr. (1818)
Як не сплутати
Двійники і порівняння
Порівняти з іншим грибом| Ознака | Ліофіл скупчений | Клітоцибе сірий |
|---|---|---|
| Гіменофор | Пластинчастий | Пластинчастий |
| Колір шапки | Сірий, Коричневий, Кремовий | Сірий, Коричневий |
| Запах | Без запаху | Фруктовий |
| Їстівність | Їстівний | Неїстівний |
Інші двійники
Опеньок осіннійУмовно їстівнийпорівняння →
Плютей бурийЇстівнийпорівняння →
Гебелома клейкаНеїстівнийпорівняння →
Ліофіл бруднийНевідомопорівняння →
Знахідки читачів · 0
Фото читачів не перевіряються експертом. Позначка «Підтверджено» означає згоду грибників у стрічці, а не гарантію. Сумніваєтесь — не беріть.
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Ліофіл коричнево-сірий
Lyophyllum fumatofoetens
Ліофіл Фавре
Lyophyllum favrei
Рядовка травнева
Calocybe gambosa
Астерофора дощовикова
Asterophora lycoperdoides
Астерофора паразитична
Asterophora parasitica
Гіпсизігус в'язовий
Hypsizygus ulmarius
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Опеньок темний
Armillaria ostoyae
Часті запитання
Чи є небезпечні двійники?
Так — потенційно. Найнебезпечніший — Clitocybe dilatata (умовно-їстівна або токсична), яка теж росте великими скупченнями. Відрізнити: у клітоцибе пластинки більш спускаються по ніжці, капелюшок воронкоподібний, м'якуш сухіший. Також варто перевіряти на ентоломи (Entoloma) — деякі види рожевоспорові і отруйні. Якщо є сумніви — не беріть.
Чи можна сплутати з ядовитою клітоцибе?
Клітоцибе білуватого (Clitocybe dealbata) — отруйний, але дрібніший (3–5 см) і світло-білий. Ліофіл крупніший, темніший, формує великі скупчення. Найнадійніше: ліофіл росте «букетом» зі зрощеними ніжками; клітоцибе білуватий — поодиноко або малими групами без зрощення. Розмір скупчення — ключ.
Де шукати в Україні?
Узбіччя лісових доріг, гравійні насипи, садки, парки, газони, занедбані ділянки. Любить порушений ґрунт — там, де є мертве коріння дерев. По всій лісовій смузі і Лісостепу. У степу і в чистих хвойних борах рідше.
Коли плодоносить?
Сезон довгий: з кінця липня до початку листопада, з піком у вересні-жовтні. Любить помірно-вологу і прохолодну осінь. Одна «родина» може плодоносити 3–4 тижні з періодичним появами нових хвиль.
Чим відрізняється від опеньків?
Опеньки (Armillaria) ростуть на пнях і коренях, мають характерне кільце на ніжці і темні лусочки на капелюшку. Ліофіл росте на ґрунті, без кільця, шкірка капелюшка гладка. Обидва скупчені, але опеньки на дереві, ліофіл на ґрунті.
Чому росте такими великими купами?
Це особливість виду — міцелій формує щільні «гнізда», з яких одночасно зростає 20–200 плодових тіл, зрощених основами. Така стратегія допомагає утримувати вологу і захищатися від конкурентів. У літературі такі грибниці називають «cespitose» (купчасті).
Як готувати?
Розділити пучок на окремі гриби. Промити (часто бувають з піском із дорожнього пилу). Найкраще — смажити з цибулею і морквою, тушкувати з вершками, додавати в супи. Маринувати погано — розкисає. Сушити можна, але аромат слабкий. Для повної насолоди готувати свіжим у день збору.
Чи безпечно вживати у великих кількостях?
У Японії і Кореї споріднені види (shimeji) їдять століттями. В Україні рідкісні випадки повідомлень про легкий шлунковий розлад — переважно при змішаному вживанні з іншими видами. Перші раз пробуйте малою порцією 100–150 г, перевірте реакцію.
Ліофіл скупчений їстівний чи отруйний?
Ліофіл скупчений: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у ліофіла скупченого?
Яка ніжка у ліофіла скупченого?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine