Гіпсизігус в'язовийHypsizygus ulmarius
Перевірено експертомПаспорт
- Їстівність
- Їстівний
- Сезон
- Серп. — Лист.
- Гіменофор
- Пластинчастий
- Колір шапки
- Білий
- Розмір
- Великий (понад 15 см)
- Запах
- Приємний
- Перевірено
- Так ✓
Швидкі відповіді
Де шукати?
Листяний ліс, Мішаний ліс
Коли з'являється?
Серп. — Лист.
Активні місяці: Серпень, Вересень, Жовтень, Листопад.
Як впізнати? Три ознаки
- Колір шапки: Білий, Кремовий
- Форма шапки: Опукла
- Запах: Приємний, Борошнистий
Опис
Гіпсизігус в'язовий — справжній великий лісовий гриб. Виростає до 15-20 см у діаметрі, з білою або кремовою опуклою шапкою на потужній товстій ніжці. Росте групами по 2-5 плодових тіл прямо на стовбурах живих або щойно загиблих в'язів, тополь, верб, рідше — на інших листяних. Це слабкий патоген — атакує ослаблені дерева, спричиняючи білу гниль деревини. У природі трапляється нечасто, але культивується в Японії і Кореї під назвою «buna-shimeji» (хоча буна-шімеджі — це частіше близький Hypsizygus marmoreus).
добрий їстівний гриб, з щільним білим м'якушем. Підходить для смаження, тушкування, маринування, додавання до супів. У сирому вигляді м'якуш може бути гіркуватим — короткого відварювання (5-10 хв) досить, щоб гіркота зникла. Гриб тримає форму при готуванні, не розкисає. Цінний для кошика — великі плодові тіла, нема небезпечних двійників.
В Україні нечастий, але стабільно зустрічається у заплавних в'язових і тополевих лісах, у міських паркових насадженнях зі старими в'язами і тополями. Поширений переважно у Лісостепу і південній частині лісової зони. Сезон: серпень-листопад, з піком у вересні-жовтні.
Шапка
Шапка 6-15 (до 20) см, спочатку напівсферична, потім випукло-розпростерта до плоскої. Колір білий, кремовий, у центрі може бути світло-сірувато-коричневим. Поверхня гладенька, суха, у вологу погоду — слабо лискуча. У старих грибів може потріскатись на лусочки у центрі.
Гіменофор
Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, прирослі або злегка низхідні. Колір білий до кремового. Споровий порошок білий до блідо-кремового.
Ніжка
Ніжка 5-12 см заввишки, 1,5-3 см у товщину, циліндрична, часто ексцентрична (зміщена від центру шапки) або вигнута біля основи. Колір білий до кремового. Поверхня волокниста, у нижній частині інколи з білими опушеними плямами (залишки міцелію). Кільця немає.
М'якоть
м'якуш білий, щільний, м'ясистий, у молодих — пружний. На зрізі кольору не змінює. Може мати ледь гіркуватий смак у сирому вигляді — короткого відварювання досить.
Запах
Слабкий приємний грибний запах, інколи з борошнистим відтінком. Смак м'який, у сирому — злегка гіркуватий.
›Наукові синоніми (6)
Agaricus ulmarius Bull. 1791, Lyophyllum ulmarium (Bull.) Kühner 1938, Micromphale ulmarium (Bull.) Murrill, 1916, Pleurotus ulmarius f. burtianus Pilát 1935, Pleurotus ulmarius f. coriipellis (Fr.) Pilát 1935, Pleurotus ulmarius f. gigantean Ferd. & Winge 1920
Двійники
Як не сплутати — детальні порівняння
Близькі види
Гриби того ж роду й середовища — щоб вивчати поряд і не плутати між собою.
Рядовка травнева
Calocybe gambosa
Астерофора дощовикова
Asterophora lycoperdoides
Астерофора паразитична
Asterophora parasitica
,_to_serve_as_an_atlas_to_the_Handbook_of_British_Fungi_(Pl._81)_(8163893789).webp)
Ліофіл брудний
Lyophyllum immundum
Ліофіл коричнево-сірий
Lyophyllum fumatofoetens
Ліофіл скупчений
Lyophyllum decastes
Ліофіл Фавре
Lyophyllum favrei
Опеньок зсихаючий
Desarmillaria tabescens
Часті запитання
Чи безпечно його їсти?
Так, це добрий їстівний гриб. Безпечний для збирання — нема небезпечних двійників серед грибів, що ростуть на стовбурах в'язів і тополь у такі ж місяці. Бажано короткого відварити (5-10 хв) перед смаженням — це прибере можливу легку гіркоту.
Чому слід відварювати?
Не через токсичність — гриб не отруйний. Просто у сирому м'якуші буває ледь гіркуватий присмак, особливо у старіших плодових тіл. 5-10 хвилин кип'ятіння повністю прибирають гіркоту, плюс шапка стає м'якшою. У молодих грибах гіркоти може не бути взагалі.
Де його шукати?
На стовбурах живих або щойно загиблих листяних дерев — переважно в'язів, тополь, верб, рідше — клен, ясен. Групами по 2-5 плодових тіл на висоті 0,5-3 м від землі. У заплавних лісах, на берегах річок, у старих парках і алеях зі старими в'язами і тополями.
У яких регіонах України він росте?
Переважно у Лісостепу (Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Київська, Полтавська, Сумська, Харківська обл.) і південній частині Полісся, де є заплавні в'язово-тополеві ліси. У Карпатах рідко. У степу — лише в заплавах і паркових насадженнях зі старими тополями.
Коли його шукати?
Серпень-листопад. Пік плодоношення — вересень-жовтень. Витримує перші заморозки. У теплу осінь може плодоносити до листопада.
Чи буває він влітку?
Перші плодові тіла іноді з'являються у серпні, особливо у вологе літо. Але типовий сезон — рання-середня осінь. Літня посуха стримує плодоношення повністю.
З чим його плутають?
З глівою звичайною (Pleurotus ostreatus) — обидва ростуть на стовбурах листяних. Відмінність: у гліви ніжка бокова (lateral), коротка, інколи майже відсутня; у Гіпсизігуса в'язового ніжка центральна або ексцентрична, повноцінна. Плюс гліва сіро-голуба або бура, Гіпсизігус — білий. Обидва їстівні — помилка не небезпечна.
Чи є небезпечні двійники?
Серед дереворослих грибів з білою шапкою і центральною ніжкою у такі ж місяці — серйозних небезпечних аналогів немає. Принципово важливо переконатись, що гриб росте на дереві (стовбур, повалене), а не на ґрунті — на ґрунті у білих великих шапок є серйозніші ризики (наприклад, білий мухомор). На в'язі/тополі — спокійно беріть.
Гіпсизігус в'язовий їстівний чи отруйний?
Гіпсизігус в'язовий: трубчастий чи пластинчастий?
Яка шапка у гіпсизігуса в'язового?
Яка ніжка у гіпсизігуса в'язового?
Джерела
- [1]Вікіпедія (українська)
- [2]Атлас грибів України, Зеров Д.К. (1979)
- [3]MycoBank Database
- [4]Index Fungorum
- [5]GBIF
- [6]iNaturalist Ukraine