Ліофіл скупчений чи Клітоцибе сірий

Шапка велика: 8-20 см у діаметрі, у молодого гриба напівсферична до випуклої, з підгорнутим краєм, з часом стає плоско-розпростертою з невеликим горбком у центрі. Колір сіро-димчастий, мишачо-сірий, у вологу погоду темніший, у суху — світліший. Поверхня шовковисто-матова, з тонким білуватим нальотом (наче запилена борошном). Край шапки часто хвилястий і завернутий донизу.

Капелюшок 4–12 см, у молодих грибів напівкулястий, потім розпрямляється до плоско-опуклого, у старих майже плоский, з трохи піднятим центром. Колір варіює: сіруватий, буро-коричневий, охряний, інколи майже білий або шоколадний. Поверхня гладенька, суха, у вологу погоду злегка липка. Шкірка не знімається.

Пластинчастий гіменофор. Пластинки часті, тонкі, низхідні по ніжці. Колір білуватий до кремового, з віком — кремово-охристий. Споровий порошок білий до блідо-кремового. Пластинки легко відламуються від шапки — це характерна ознака для роду.

Пластинки приростають до ніжки або злегка спускаються по ній. Молоді — білі, з віком жовтуватіють, у дозрілих — кремові з охряним відтінком. Частий. Споровий порошок білий.

Ніжка потужна: 5-10 см заввишки, 2-4 см у товщину, циліндрична або донизу потовщена. Колір білий до брудно-сірувато-кремового. Поверхня поздовжньо-волокниста, у нижній частині — з білим міцеліальним пушком. Без кільця. М'якуш ніжки щільний, з віком — порожнистий.

Ніжка 5–10 см заввишки, 1–3 см завтовшки, циліндрична, інколи дещо вигнута через скупчене зростання. Білувато-сіра, без кільця і вольви. У основі — нерідко зрощена з іншими у пучку, утворюючи спільну «п'ятку».

М'якуш товстий, білий, щільний у молодого гриба, у старого — пухкіший. На зрізі кольору не змінює. Має сильний солодкувато-фруктовий запах і м'який смак.

М'якуш білий, у молодих грибів пружний, з віком ватний і вологий. На розрізі НЕ змінює кольору. Текстура трохи хрящувата у ніжці, ніжніша у капелюшку.

Солодкуватий, фруктовий, дехто чує в ньому брукву. Сильний і характерний для виду: разом із розміром і сірою шапкою за ним гриб упізнають у лісі. А от борошнистий запах — прикмета не говорушки, а її отруйного двійника, ентоломи жовтувато-сизої.

Запах слабкий, грибний, без виразних нот. Смак м'який, прісно-нейтральний. Деякі екземпляри мають ледь помітну солодкувату ноту.