Як відрізнити лакримарію багатослізну від галерини облямованої

Шапка 3–10 см, зрідка до 12 см. Спершу дзвоникова чи напівкуляста з підгорнутим краєм, потім опукла чи майже пласка, зазвичай із низьким широким горбком.

Поверхня суха, густо волокниста, повстиста чи дрібнолуската, волоконця йдуть від центру. Колір рудувато-бурий, вохристий чи жовто-бурий, у центрі темніший. По краю звисає світла пошарпана бахрома покривала, яка з віком стирається.

Шапка невелика, від 1,5 до 5 см, зрідка до 7 см. У молодого гриба вона опукла, з підгорнутим краєм, потім розпрямляється майже до плоскої, іноді з невеликим горбиком посередині.

Колір медово-жовтий, вохристий або рудувато-бурий. Поверхня гладенька, у вологу погоду трохи липка, а край просвічує, і крізь нього видно смужки пластинок. Шапка гігрофанна: підсихаючи, вона помітно світлішає і буває двоколірною. Опеньок літній змінюється так само, тож за кольором шапки ці гриби не розрізнити.

Пластинки прирослі, густі, спершу блідо-жовто-бурі, потім темно-бурі, плямисті й майже чорні, з білим краєм. У вологу погоду на краях виступають краплинки, вони чорніють від спор і лишають темні цятки. У молодих грибів пластинки прикриває павутинисте покривало.

Споровий порошок чорний чи чорно-бурий.

Пластинки прирослі до ніжки або трохи на неї збігають, часті й вузькі. У молодого гриба вони блідо-вохристі, жовтуваті, а з дозріванням спор стають іржаво-бурими.

Споровий порошок іржаво-бурий. Він відрізняє галерину від опенька осіннього й зимового опенька (у них відбиток білий), а також від несправжніх опеньків (у них фіолетово-бурий, майже чорний). Але від опенька літнього споровий порошок не рятує: у нього він такого самого кольору. Спори бородавчасті, приблизно 8–10 × 5–6 мкм, помітно більші й шорсткіші, ніж гладенькі спори опенька літнього, проте це видно лише під мікроскопом.

Ніжка 5–12 см заввишки й 0,5–1,5 см завтовшки, вгорі білувата, донизу буріша, волокниста чи лускувата, порожниста й ламка.

Справжнього кільця немає: біля верху від покривала лишається волокниста кільцева зона, яка чорніє від спор, наче хтось обвів ніжку маркером.

Ніжка тонка, 2–7 см завдовжки і 3–8 мм завтовшки, рівна, з віком стає порожнистою. Вгорі вона світла, а донизу темнішає до бурої чи червонувато-бурої. Нижче кільця ніжку вкривають світлі сріблясті волокна, що тягнуться вздовж, але відстовбурчених лусочок, як в опенька літнього, на ній немає. Біля основи видно білу повсть грибниці.

Кільце тонке, плівчасте, білувате чи жовтувате, і від спор швидко буріє. Воно крихке: часто від нього лишається тільки бура смужка на ніжці, а в старих грибів кільце може зникнути зовсім. Тож якщо кільця немає, це ще не доказ, що перед Вами не галерина. Вольви біля основи немає.

М'якоть тонка, білувата чи водянисто-бурувата, в основі ніжки буріша, на зрізі колір не змінює.

М'якоть тонка, жовтувата або водянисто-бура, у ніжці темніша. На зрізі колір не змінюється.

Запах невиразний.

Запах часто борошнистий, як у свіжого борошна, особливо в розім'ятого гриба. Але буває він і зовсім слабкий, тому визначники не вважають запах надійною прикметою. Покладатися на нього, щоб відрізнити галерину від опенька, не можна.