Гігроцибе білосніжна чи Лисичка горбата

Шапка гігроцибе білосніжної невелика — від 1 до 4 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукло-дзвоникувата, з віком розкривається до плоскої, нерідко з невеликим горбком та хвилястим, інколи розтрісканим краєм. Поверхня гладенька, у вологу погоду слизькувата, біла, кремова чи зі слабким вохристим відтінком у центрі. Чисте біле забарвлення й дало грибові назву.

Шапка лисички горбатої невелика — від 2 до 5 сантиметрів у діаметрі. Замолоду вона опукла, з віком стає лійкоподібно-вгнутою, проте в центрі майже завжди зберігає помітний гострий горбок (умбон), якому гриб і завдячує назвою. Поверхня тонко-волокниста, суха, матова. Забарвлення сіре, сіро-буре чи попелясто-коричневе, у центрі нерідко темніше.

Гіменофор пластинчастий. Пластинки товсті, рідкі, воскові на дотик, помітно спускаються по ніжці (низхідні), білі чи кремові. Споровий порошок білий. Товсті воскові низхідні білі пластинки — типова родова ознака гігрофорових (воскових капелюшків).

Гіменофор пластинчастий. Пластинки білі чи сірувато-білі, вузькі, дуже часті, помітно спускаються по ніжці (низхідні) та характерно вилчасто-розгалужені (роздвоюються), що нагадує жилки лисичок. При пошкодженні й з віком вони можуть набувати червонувато-рожевих плям. Споровий порошок білий. Вилчасті низхідні пластинки — ключова ознака виду.

Ніжка тонка, біла, заввишки від 2 до 6 сантиметрів, циліндрична, нерідко звужена донизу, суха чи злегка слизька. Кільця та вольви немає. Поверхня гладенька. Ніжка крихка, як і вся будова гриба.

Ніжка тонка, циліндрична, заввишки від 3 до 8 сантиметрів, сірувата чи світло-бура, у тон шапки або трохи світліша, пружна, біля основи з білуватим повстистим міцелієм. Поверхня гладенька чи дрібно-волокниста. Кільця та вольви немає. На зрізі ніжка теж може злегка червоніти.

М'якоть біла, тонка, воскувата, на зрізі кольору не змінює. Смак м'який, без гіркоти, проте загалом невиразний. Через тонку м'якоть та дрібний розмір кулінарна цінність скромна, тож гриб радше доповнює кошик, ніж стає основою страви.

М'якоть тонка, пружна, білувата чи сірувата, на зрізі та при пошкодженні повільно набуває червонувато-рожевого відтінку. Смак м'який, без гіркоти. Через тонку консистенцію гриб радше доповнює кошик; для столу обирають молоді міцні екземпляри.

Запах слабкий, приємний чи майже невловимий, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на чисто-білу слизькувату шапку, товсті воскові низхідні пластинки та ріст групами на луках восени.

Запах слабкий, приємний чи майже невловимий, без різких нот. Аромат не є визначальною ознакою, тож при ідентифікації спираються на сіру горбкувату шапку, вилчасто-розгалужені низхідні пластинки, що червоніють, та ріст серед моху зозулиного льону.